Інтелект

Інтелект являється важливою складовою продуктивності роботи. Далі буде представлена дуже стисла його характеристика.

Майк та Пем Сміти в своїй книзі «Тестування людей на робочому місці» представили надзвичайно точне визначення: «Інтелект — це відносна швидкість і точність, з якою мозок обробляє складну інформацію».

Як вже було зазначено в даному словнику, люди з різними здібностями краще працюють з різними типами інформації: зі словами, цифрами, діаграмами тощо. Також було описано два типи інтелекту: кристалізований (знання, котрі людина набула та котрими вона може оперувати) і гнучкий (здатність проникати у суть подій).

Концепція загального інтелекту, котрий часто позначається як фактор «g», полягає в тому, що маючи здібність до виконання інтелектуальних завдань одного типу, людина буде всі їх виконувати на досить добре. Як вже було сказано, кожна особа має свої сильні і слабкі сторони (наприклад, вправна робота з вербальною інформацією і складнощі з абстрактним мисленням). Проте й тенденція, маючи успіх із задачами певного типу, успішно виконувати всі такі завдання була неодноразово підтверджена емпірично. Іншими словами, існує таке явище, як «загальний інтелект», або «розум» і воно може бути виміряне. Багато людей знають свій коефіцієнт інтелекту (IQ), котрий позначає саме загальний інтелект.

Протягом певного часу коефіцієнт інтелекту був досить непопулярним, оскільки люди сумнівались в достовірності його існування, або вважали його культурно обумовленим. Саме тому, інтелект часто визначали як «здатність добре виконувати завдання тестів інтелекту», що не являється принципово важливою навичкою для роботи менеджера. Реакцією на це стало зростання інтересу до множинної інтелектуальності (див. Емоційний інтелект).

Тим не менш, наукові дослідження систематично доводили існування загального інтелекту і його взаємозв’язок з успіхом у роботі та фізичним функціонуванням мозку людини.

Враховуючи все це, класичні тести IQ частіше за все використовуються в сфері освіти та охорони здоров’я. Експерти в сфері трудової діяльності віддають перевагу тестам окремих здібностей (вербальних, арифметичних тощо), оскільки вони дозволяють зрозуміти, яким чином сильні та слабкі сторони у виконанні певного типу завдань можуть вплинути на ефективність професійної діяльності. В той же час, знання того, який людина має коефіцієнт інтелекту, навішує на неї ярлик, але не являється очевидною ознакою успіху в роботі.

Крім того, в теорії інтелекту на сьогоднішній день залишається багато неточностей, у зв’язку з чим дослідники побоюються ризиків, пов’язаних з впровадженням тестування інтелекту. Разом з тим, свою роль тут відіграє відсутність взаємозв’язку між завданнями тестів IQ та специфікою реальної трудової діяльності.

Тим не менш, кожен експерт, працюючий в сфері підбору, управління та розвитку персоналу, повинен добре усвідомлювати значення інтелекту та його вплив на продуктивність діяльності. Приведемо приклад.

Існує велика кількість доказів того, що командним лідером не повинна бути найрозумніша людина колективу. Це б придушило різноманітність в командній роботі, котра і являється запорукою продуктивності. Таким чином академічна інтелектуальність являє собою певного роду обмеження. Звісно для того, щоб виконувати лідерські обов’язки необхідно досягнути певного рівня інтелектуального розвитку, але надзвичайно високий коефіцієнт інтелекту точно не допоможе в цій справі.

3

I

Q

А

Б

В

Г

Д

Е

Є

Ж

З

І

К

Л

М

Н

О

П

Р

С

Т

У

Ф

Ц

Ч

Ш

Я