Емоційний інтелект

Коли Говард Гарднер 1975 року представив світу свою теорію множинного інтелекту, поняття Емоційний інтелект (ЕІ) сколихнуло психологічну спільноту. Науковець припустив, що існує не один загальний вид інтелекту, а деяка їх множина, в діапазоні від музичного до емоційного. Пізніше, на цьому ґрунті розвинулись концепції духовного, соціального та навіть сексуального інтелекту.

Ідеї Гарднера розпалили багаття в науковій спільноті.

Всім відомі історії видатних науковців, абсолютно безпорадних в інших сферах життя. Існує безліч біографічних описів людей, геніальних в музиці чи математиці, але нездатних виконати найпростіші завдання з інших галузей. А більшість з нас зустрічали осіб, котрі «вміють спілкуватись» — здатних зрозуміти почуття та переживання інших, співчувати і співпереживати, підтримати у складну хвилину. Іншими словами, осіб, котрі мають розвинутий емоційний інтелект. З іншого боку бувають і люди абсолютно протилежного типу.

Проблема емоційного інтелекту являється ключовим питанням, особливо в сфері відбору і розвитку управлінських та керівних кадрів. Дані відповідних досліджень свідчать про те, що чим вищу посаду займає людина, тим краще розвинутий емоційний інтелект вона повинна мати.

Як вже було зазначено, концепція емоційного інтелекту сколихнула спільноту психологів у 70-х роках минулого століття. Але й на сьогоднішній день основні положення цієї теорії глибоко впроваджені в практику організаційної психології. Існує велика кількість методик, спрямованих на діагностику емоційного інтелекту та багато визначень цього поняття. В принципі, це і являється основним приводом для критики: множинність підходів до визначення та дослідження певного конструкту створює враження його ілюзорності.