Головна / Підручник / Глава 5
Л. Ф. Бурлачук · Психодіагностика

Глава 5. Особистісні опитувальники

За 2-м виданням (2007). Переклад і редакція ВПА, 2026.

Висловлювання суб’єкта — свідчення його самоспостереження мають бути взяті не як сукупність положень, що містять у собі готову істину про суб’єкта, а як більш-менш симптоматичні прояви, істинна природа яких має бути виявлена дослідниками в результаті їхнього зіставлення з відповідними об’єктивними даними. Об’єктивний аналіз висловлювань випробовуваного призводить нерідко до результатів, відмінних або навіть прямо протилежних їхньому безпосередньому змісту.

С. Л. Рубінштейн

Особистісні опитувальники1 — класичний зразок суб’єктивного діагностичного підходу. Опитування — один із найменш надійних способів отримання знання про особистість, і тому цілком зрозумілим є давнє прагнення дослідників до його об’єктивації. Це знаходить своє вираження насамперед у дедалі зростаючих вимогах до надійності та валідності особистісних опитувальників.

Прототипом сучасних особистісних опитувальників, як уже зазначалося, вважається розроблений Р. Вудвортсом (Woodworth, 1917) «Бланк даних про особистість», призначений для скринінгу тих, кого призивали на військову службу (запитання стосувалися відхилень у поведінці й були розроблені на основі вивчення автором невротичної симптоматики). За минулі десятиліття опитувальники набули найширшого поширення в діагностичних дослідженнях у всьому світі.

Роберт Сессіон Вудвортс, 1869–1962
Роберт Сессіон Вудвортс (1869–1962)Фото: «Popular Science Monthly», 1909, суспільне надбання, Wikimedia Commons

Формування ставлення до особистісних опитувальників у радянській психології проходить через різні етапи. У 1950-ті рр. вони були фактично невідомі науковій громадськості й повністю відкидалися як інструмент вивчення особистості. Водночас вказувалося, що «поширені в Америці характерологічні анкети та «інвентарі», власне, являють собою наругу над людиною»2. Наприкінці 1960-х рр. їх, як і інші психодіагностичні методики, починають боязко, а потім дедалі активніше застосовувати аж до того, що виникає, на думку Б. В. Зейгарник (1971), «епідемія опитувальників». Характеризуючи цю «епідемію», варто зауважити, що дійсно, до початку 1970-х рр. опитувальники стають вельми популярними в СРСР. Однак це, як правило, лише зовні схожі із зарубіжними кустарні методики, про валідність і надійність яких навіть не йшлося, оскільки психометричні характеристики діагностичних інструментів перебували ще поза увагою дослідників.

Нині нашими психологами приділяється дедалі більша увага питанням конструювання особистісних опитувальників, психометрично коректній адаптації зарубіжних, розробленню оригінальних шкал, проблемам валідності та надійності. Проте ще дуже рідкісні роботи, у яких опитувальники не просто використовують для отримання будь-яких даних про особистість (таких робіт дуже багато), а самі виступають як об’єкт вивчення. Простота застосування опитувальників, легкість опрацювання отриманих результатів, їхня наочність, обґрунтованість зарубіжних інтерпретаційних схем численними і, здається, цілком переконливими дослідженнями, — усе це часто породжує ілюзію, що в підсумку ми маємо у своєму розпорядженні об’єктивне й достовірне знання про особистість. Небезпека цієї ілюзії в тому, що вона веде від справді наукового, поглибленого вивчення особистості, підміняючи його зовні достовірними показниками й кореляціями.

Сучасна примітка — для членів ВПА і передплатників. Відкрити доступ

Працюючи з особистісними опитувальниками, які були, є і в доступному для огляду майбутньому будуть найпопулярнішими інструментами оцінки особистості, кожен фахівець-психолог має чітко знати, що являють собою ці психодіагностичні методики, що ховається за їхнім фасадом. Цьому і присвячено цю главу, у якій розглянуто класифікації опитувальників, форми запитань і подання результатів. Значну увагу приділено одній із «критичних» проблем — проблемі достовірності даних, одержуваних за допомогою особистісних опитувальників. Окремі розділи присвячено аналізу теоретичних засад опитувальників і питанням, пов’язаним із їх розробленням.

Сучасна примітка — для членів ВПА і передплатників. Відкрити доступ

5.1 Види опитувальників, форми запитань і подання результатів

Особистісні опитувальники зовні являють собою різної величини переліки запитань або тверджень4, на які обстежуваний має відповідати відповідно до запропонованої йому інструкції.

Кількість запитань (тверджень) значно варіює. У деяких опитувальниках до 20 завдань, в інших — кілька сотень (наприклад, MMPI складається з 550 тверджень). Безліч особистісних опитувальників, розроблених до теперішнього часу, за діагностичною спрямованістю можна поділити на:

Сучасна примітка — для членів ВПА і передплатників. Відкрити доступ

  • опитувальники рис особистості (наприклад, опитувальники Р. Кеттелла);

  • опитувальники типологічні (наприклад, опитувальники Г. Айзенка);

  • опитувальники мотивів (наприклад, опитувальник А. Едвардса);

  • опитувальники інтересів (наприклад, опитувальники Г. Кюдера);

  • опитувальники цінностей (наприклад, опитувальник Д. Супера);

  • опитувальники установок (наприклад, шкала Л. Терстоуна).

Відповідно до принципу, покладеного в основу конструювання, треба розрізняти:

Сучасна примітка — для членів ВПА і передплатників. Відкрити доступ

  • опитувальники факторні, для конструювання яких використовується факторний аналіз (наприклад, опитувальники Р. Кеттелла);

  • опитувальники емпіричні, які створюються на основі критеріально-ключового принципу5 (наприклад, MMPI).

Зрештою, всі особистісні опитувальники можна поділити на ті, які призначені для вимірювання якоїсь однієї якості (властивості) або кількох. Позначимо їх як одновимірні та багатовимірні. Фактично всі опитувальники можуть бути використані не тільки для індивідуального, а й під час групового обстеження. Останнім часом досить широко поширене пред’явлення завдань опитувальників за допомогою комп’ютерів, однак при цьому потрібно, як уже говорилося, пам’ятати про необхідність їх рестандартизації.

Сучасна примітка — для членів ВПА і передплатників. Відкрити доступ

В особистісних опитувальниках найпоширеніші такі форми запитань (тверджень).

  1. Запитання, що передбачають відповіді типу «так — ні». Такі запитання легко формулюються, зазвичай зрозумілі, відповіді на них не ускладнюють обстежуваних. Наприклад: «Ви ходите повільно й неквапливо?» Варіанти відповідей: «так», «ні».

  2. Запитання, що передбачають відповіді типу: «так», «щось середнє», «ні». Додається невизначена відповідь. Як правило, невизначені відповіді неінформативні, а в опитувальниках із середньою категорією відповідей, може актуалізуватися відповідна установка, що спотворює одержувану інформацію (див. про це далі). Використання такої форми запитань пов’язане з тим, що в деяких випробовуваних виникає дратівливість, відмова від роботи в тому випадку, коли їх змушують відповідати тільки ствердно або негативно. Наприклад: «Я завжди в змозі суворо контролювати прояв своїх почуттів». Варіанти відповідей: «так», «щось середнє», «ні».

  3. Запитання, що передбачають відповіді типу «правда — неправда», або так звані альтернативні завдання. По суті, вони мало відрізняються від дихотомічних («так — ні»). Наприклад: «Я ненавиджу втискуватися в переповнений автобус». Варіанти відповідей: «правда», «неправда».

  4. Запитання, що передбачають відповіді типу «подобається — не подобається» (одне слово або фраза). Рідко використовувана форма запитань. Наприклад, «1) ліхтарники; 2) коміри з бобрового хутра; 3) бас-барабан». Варіанти відповідей: «подобається», «не подобається».

  5. Запитання, що передбачають відповіді за рейтинговими шкалами. До запитань додаються шкали: скажімо, 7-бальна з крайніми значеннями «завжди» й «ніколи». Основні проблеми, що виникають за такої форми запитань, пов’язані з різним розумінням обстежуваними термінів, що вказують на частоту, і можливістю появи установки на «крайні» відповіді. Наприклад: «У присутності підлеглих я намагаюся показати свою перевагу». Варіанти відповідей: «завжди», «дуже часто», «часто», «від випадку до випадку», «рідко», «дуже рідко», «ніколи».

    Сучасна примітка — для членів ВПА і передплатників. Відкрити доступ

  6. Запитання, що передбачають відповіді, які є варіантами «так — важко відповісти — ні». Це можуть бути такі відповіді, як «зазвичай — іноді — ніколи», «згоден — не впевнений — не згоден» тощо. Підбір того чи іншого варіанта зумовлюється смисловими особливостями запитання (твердження). Наприклад: «Бувають періоди, коли мені важко втриматися від жалості до самого себе». Варіанти відповідей: «часто», «іноді», «ніколи».

  7. Запитання, що передбачають відповіді на основі вибору з кількох запропонованих обстежуваному розгорнутих висловлювань. Зазвичай це фрази, що завершують речення, одну з яких і необхідно обрати. Використовують два, три й більше варіантів вибору. Наприклад: «Коли мені нічого робити, я можу…» Варіанти відповідей: а) зателефонувати другові (подрузі), щоби поговорити; б) зайнятися розгадуванням кросвордів або читанням; в) піти на джазовий концерт.

Отримувані за допомогою особистісних опитувальників дані наводять у вигляді кількісних оцінок, які в багатовимірних шкалах, як правило, перетворюють на різного типу стандартизовані показники. Результати для наочності можуть бути представлені, наприклад, у вигляді «профілю особистості» (рис. 5.1) або «дискограми» (рис. 5.2).

Рис. 5.1. Профіль особистості
Рис. 5.1. Профіль особистості
Рис. 5.2. Дискограма
Рис. 5.2. Дискограма
Перевірте себе5 питань до розділу — з миттєвою перевіркою і збереженням прогресу

Питання для самоперевірки доступні членам ВПА і з доступом до матеріалів сайту.

ЗареєструватисяУвійти

Далі в главі 5

Ви прочитали відкриту частину глави. Повний текст, сучасні примітки редакції ВПА та питання «Перевірте себе» до кожного розділу — для членів ВПА і з доступом до матеріалів сайту.

  • 5.2 Проблема достовірності особистісних опитувальників. Фактори, що детермінують відповіді на запитання
    • 5.2.1 Фальсифікація та установки на відповіді
    • 5.2.2 Розуміння запитань і мінливість відповідей
    • 5.2.3 Психометричний парадокс
    • 5.2.4 Узагальнений аналіз факторів, що детермінують відповідь
  • 5.3 Опитувальники особистості та теорії особистості
  • Висновок

Зареєструйтеся — і оберіть доступ до матеріалів сайту або членство у ВПА. Уже маєте обліковий запис — увійдіть.

ЗареєструватисяУвійти

Студентам і викладачам психодіагностики — −50 % після підтвердження статусу: надіслати запит.

Примітки

  1. Від англ. inventory — опис, перелік. В англомовній літературі, як правило, використовується як синонім термін questionnaire — опитувальник, анкета (дуже рідко в назві опитувальників використовується ще один термін — survey, що означає огляд, опитування). Зроблена останнім часом спроба (Aiken, 1998)3 розділити опитувальники на inventory і questionnaire зважаючи на те, що перші спрямовані переважно на діагностику особистісних особливостей, а другі — на вимірювання станів і настроїв, виявилася невдалою, що зрештою визнав і сам автор цієї новації. У російськомовній літературі склалася традиція вживання терміна опитувальник, іноді, як синонім, — шкала. ↩

  2. Левитов Н. Д. Психологія особистості. — М.: Педагогіка, 1956. — С. 169. ↩

  3. В англомовній літературі зазвичай використовується узагальнювальне поняття — item, яке в нас перекладається як пункт, запитання, твердження або завдання. ↩

  4. Принцип конструювання тестів на основі емпіричного виявлення деяких психологічних ознак, що дають змогу диференціювати релевантні критеріальні групи від контрольних. Докладніше див.: Бурлачук Л. Ф. Словник-довідник із психодіагностики. — СПб.: Пітер, 2007. ↩