Зейгарник

Зейгарник Блюма Вульфівна (1900–1988) — радянський психолог і патопсихолог, професор кафедри нейро- та патопсихології факультету психології Московського університету. Освіту здобула в Берлінському університеті; її вчителями були такі видатні вчені, як М. Вертгеймер, В. Келер, К. Левін. Першу наукову роботу Б. В. Зейгарник (1927) виконано під керівництвом К. Левіна. Вона невдовзі здобула світову відомість у зв'язку з відкриттям явища залежності продуктивності запам'ятовування від внутрішньої динаміки потреб («ефект Зейгарник»). З 1931 р. працювала в психоневрологічній клініці Всесоюзного інституту експериментальної медицини, була співробітницею Л. С. Виготського. У роки Другої світової війни Б. В. Зейгарник провадила велику практичну роботу з відновлення працездатності поранених у нейрохірургічному госпіталі. Після війни очолила лабораторію психології Інституту психіатрії МОЗ РРФСР. Понад 40 років наукової діяльності Б. В. Зейгарник пов'язано з МДУ. 1978 р. Б. В. Зейгарник удостоєно Ломоносовської премії першого ступеня, а 1983 р. Американська психологічна асоціація присудила їй премію ім. Курта Левіна за видатні досягнення в галузі клінічної психології. Основні праці: «Патологія мислення» (1962); «Патопсихологія» (1976, 1986); «Теорії особистості в зарубіжній психології» (1982).