Психометрія

Психометрія (психометрика) (грец. psyche — душа і metron — міра) — галузь психології, пов'язана з теорією і практикою вимірювання психічних явищ.

Поняття психометрії введено 1734 р. Християном Вольфом, який уперше вказав на можливість вимірювання в психології. Одним із перших вимірювань у психології було вимірювання часу реакції. Тому спочатку під психометрією розуміли вимірювання часових характеристик психічних процесів. Згодом, у міру розвитку психологічного експерименту, що будувався за зразком і подобою природничих наук, до психометрії починають відносити все те, що пов'язано з кількісним визначенням психічних явищ. За такого розуміння, вельми поширеного й сьогодні, психометрія охоплює весь спектр психологічних вимірювань — від психофізичних до особистісних.

Створення будь-якого психологічного інструменту вимірювання потребує дотримання певних вимог. Ці вимоги стосуються точності, достовірності та адекватності методики вимірювання, зіставності одержуваних з її допомогою результатів. Відповідність цим вимогам встановлюється шляхом застосування спеціальних математико-статистичних процедур (див. Валідність, Надійність). Удосконалення математико-статистичного апарату, його розроблення, своєю чергою, насамперед пов'язані з конструюванням психологічних тестів. Підтвердженням сказаного є те, що низку сучасних статистичних методів створено в ході розв'язання психологічних задач (див., напр., Факторний аналіз). Психометрія, таким чином, набуває переважного розвитку в психологічному тестуванні, тому не дивно, що в деяких працях їх ототожнюють. Отже, багато в чому завдяки розвитку тестування, у 20–30-ті рр. формується особлива галузь психометрії, яка має справу з індивідуальними психологічними відмінностями, — психометрія диференційна.