Валідність змістовна

Валідність змістовна — один з основних типів валідності методики, що характеризує ступінь репрезентативності змісту завдань тесту щодо вимірюваної ділянки психічних властивостей. Комплекс відомостей валідності змістовної традиційно має найбільше значення для тестів, що досліджують діяльність, близьку до реальної або таку, що збігається з нею (найчастіше навчальну чи професійну). Досліджувана діяльність має, як правило, синтетичний характер, складається з багатьох, часом різнорідних чинників (вияви особистісних особливостей, комплекс потрібних знань і навичок, специфічні здібності тощо). Тому одним з найважливіших завдань створення адекватної моделі тестованої діяльності є добір таких завдань, які охоплюватимуть головні аспекти досліджуваного феномену в правильній пропорції до реальної діяльності загалом.

Валідність за змістом закладається в тест уже під час добору завдань майбутньої методики. Першим етапом валідизації є визначення кола досліджуваних властивостей і видів діяльності, розчленування складної здібності або діяльності на елементи. На другому етапі розробляють власне модель тестової діяльності на основі найважливіших елементів реальної діяльності. Нарешті, на останньому етапі проводять аналіз ступеня відповідності розробленої моделі реальній діяльності, перевірку відповідності пропорцій представленості елементів у завданнях тесту і в реальній діяльності. Так, для тестів досягнень з окремих предметів розробленню конкретного змісту тестових завдань передують повна систематична перевірка відповідних підручників і навчальних програм, а також консультації з фахівцями з цього предмета. На основі зібраної в такий спосіб інформації складають специфікацію тесту, де зазначають тестовані ділянки змісту (теми), завдання (процеси) навчання, а також відносне значення кожної теми і процесу для досягнення цілей навчання на цьому етапі. Конкретні завдання оцінюють експерти за принципом їх близькості до реальних вимог. Експерти виносять судження про те, чи охоплює тест репрезентативну вибірку конкретних навичок і знань досліджуваної галузі навчання. Широке використання експертних оцінок зближує валідність змістовну з процедурою визначення валідності критеріальної. Проте істотна відмінність між цими типами валідності полягає в тому, що експертні оцінки під час аналізу змісту є критерієм самого тесту, тоді як під час критеріальної валідизації вони стосуються досліджуваних з вибірки стандартизації. Розчленування досліджуваної діяльності або здібності на елементи є необхідним етапом характеристики синтетичної валідності (див. Валідність критеріальна). У валідності змістовній синтетичний підхід реалізується в аналізі елементного складу змісту самого тесту, а не сукупності зовнішніх критеріїв валідизації.

Експертне оцінювання адекватності змісту завдань тесту можна доповнити при характеристиці валідності змістовної низкою емпіричних процедур. Так, можна перевірити, наскільки від класу до класу підвищуються сумарний показник для групи та індивідуальне виконання тесту досягнень. Ця процедура значною мірою близька до визначення валідності конструктної за допомогою критерію вікової диференціації (див. Валідність по віковій диференціації). Роль цього критерію при оцінюванні валідності змістовної полягає не у верифікації конструкту, що лежить в основі тесту, а лише в аналізі гіпотез, які зумовили вибір того чи іншого матеріалу тесту.

Поряд із тестами досягнень валідність змістовна є однією з найважливіших форм валідизації тестів критеріально-орієнтованих, а також методик, призначених для профвідбору, аналізу успішності оволодіння професією. Для валідизації опитувальників особистісних і тестів інтелекту критерії валідності змістовної мають обмежене застосування і використовуються лише на початкових стадіях складання тесту. Особистісні опитувальники, як правило, не мають тієї подібності з досліджуваною ділянкою поведінки, як це має місце у випадку тестів досягнень. Відповіді на запитання анкети, опитувальника, дані проєктивних досліджень дають змогу лише опосередковано судити про реальну діяльність досліджуваного. Вияв особистісних властивостей і реалізація здібностей у діяльності можуть мати індивідуальний характер.

Під час проведення тесту інтелекту ефективного розв'язання завдань можна досягти за рахунок логічного мислення, механічної пам'яті, психомоторної рухливості, різними шляхами і способами. Нарешті, на відміну від тестів досягнень, опитувальники особистісні та тести інтелекту прямо не пов'язані з конкретним курсом навчання або спільністю попереднього життєвого досвіду, на яких ґрунтується зміст тестів досягнень. Термін «змістовна валідність», що використовувався в Стандартах освітнього та психологічного тестування видання 1974 р., позначав вид валідності, до якого особи, що використовують тест, зверталися тоді, коли хотіли оцінити те, як індивід поводиться в тих різних ситуаціях, які тест йому надає. У Стандартах 1985 р. термін змінили на «змістовно-орієнтований доказ» (content-related evidence), щоб показати, що це лише один з видів доказу валідності (поняття унітарного). У Стандартах 1999 р. цей вид доказу характеризується як «доказ, що ґрунтується на змісті тесту».