Тести критеріально-орієнтовані

Тести критеріально-орієнтовані — тип тестів, призначених для визначення рівня індивідуальних досягнень щодо певного критерію на основі логіко-функціонального аналізу змісту завдань. Як критерій (або об'єктивний еталон) зазвичай розглядаються конкретні знання, уміння, навички, необхідні для успішного виконання того чи іншого завдання. Це — основна відмінність тестів критеріально-орієнтованих від традиційних психометричних тестів, оцінювання в яких здійснюється на основі співвіднесення індивідуальних результатів із груповими (орієнтація на статистичну норму). Термін «тести критеріально-орієнтовані» запропонував Р. Глейзер 1963 р.

Встановлення змістової та структурної відповідності завдань тесту і реального завдання — найважливіший етап розроблення тестів критеріально-орієнтованих. Цим цілям слугує т. зв. специфікація, що містить: а) змістовий аналіз критеріального завдання, опис його можливих форм і особливостей; б) систематизацію знань, умінь і навичок, що забезпечують виконання критеріального завдання; в) зразки тестових завдань і опис стратегії їх конструювання.

Розрізняють два різновиди тестів критеріально-орієнтованих:

• тести, завдання яких гомогенні, тобто сконструйовані на одній або аналогічній змістовій і логічній основі. Зазвичай такого роду тести критеріально-орієнтовані розробляються на матеріалі навчальних програм і використовуються для контролю за формуванням відповідних знань, умінь і навичок;
• тести, завдання яких гетерогенні й помітно відрізняються за логічною структурою. У цьому разі звичайна ступенева структура тесту, за якої кожен ступінь характеризується власним рівнем складності, що визначається логіко-функціональним аналізом змісту, який стосується критеріальної галузі поведінки. Такого роду тести критеріально-орієнтовані зазвичай використовуються для діагностики специфічних труднощів у навчанні.

Суттєвою особливістю тестів критеріально-орієнтованих є те, що в них індивідуальні відмінності зводяться до мінімуму (індивідуальні відмінності впливають на тривалість засвоєння, а не на кінцевий результат). Тому тести критеріально-орієнтовані найкраще пристосовані для оцінювання розвитку основних навичок на елементарному рівні. У складніших галузях поведінки межі досягнень не існує, і, виходячи з цього, необхідно звертатися до оцінок, орієнтованих на норми.

Сьогодні за кордоном розроблено тести, виконання завдань яких можна співвідносити як із критеріями, так і з нормами. Необхідно враховувати й те, що норми неявно присутні в тестах критеріально-орієнтованих, бо вибір змісту чи навичок, що підлягають вимірюванню, передбачає наявність відомостей про те, як у подібних ситуаціях діяли інші обстежувані (А. Анастазі, 1982). Виходячи з цього, найперспективнішим видається об'єднання критеріально-орієнтованого підходу з традиційним психометричним. А. Анастазі (1982) слушно вважає, що акцент тестів критеріально-орієнтованих на змістовому сенсі інтерпретації тестових показників може благотворно вплинути на тестування загалом. Зокрема, опис результатів, отриманих за допомогою тестів інтелекту, у термінах специфічних навичок і вмінь значною мірою збагачує фіксовані ними показники. Для тестів критеріально-орієнтованих у більшості випадків непридатні звичайні прийоми визначення валідності та надійності.

У вітчизняних дослідженнях є досвід створення тестів критеріально-орієнтованих (Є. І. Горбачова, 1985). Крім того, здійснюється розроблення методик, близьких до тестів критеріально-орієнтованих, але орієнтованих не на критерій, а на т. зв. соціально-психологічний норматив або суспільно заданий об'єктивний змістовий еталон (див. Шкільний тест розумового розвитку). Так само, виходячи із соціально-психологічного нормативу, аналізуються результати, отримані за допомогою відомих психометричних тестів (див. Амтхауера інтелекту структури тест).