Критеріально-ключовий принцип

Критеріально-ключовий принцип — принцип конструювання тестів на основі (емпіричного) виявлення психологічних ознак, що дають змогу диференціювати релевантні критеріальні групи від контрольних. Широко використовується для конструювання психодіагностичних методик поряд із факторно-аналітичним принципом. Прикладом методик, у яких реалізовано критеріально-ключовий принцип, є емпіричні опитувальники, такі як Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник, «Бланк інтересів» Стронга (див. Опитувальники інтересів) та ін. Так, під час розроблення MMPI з початкового банку тверджень до основних клінічних шкал включали лише ті, які добре диференціювали досліджуваних із тим чи іншим клінічним діагнозом від контрольної групи здорових людей (див. Дискримінативність завдань тесту). До шкал «Бланка інтересів» Стронга увійшли ті твердження з початкового набору, які реально розділяли групи осіб, що були носіями певних інтересів. Іноді завдання, об'єднані спільною шкалою через емпіричність конструювання, не мають не лише теоретичного, а навіть інтуїтивного, гіпотетичного пояснення. У тих випадках, коли необхідно дискримінувати групи, напр. у професійному доборі, критеріально-ключовий принцип є досить ефективним. У тестах, створених відповідно до критеріально-ключового принципу, основного значення надають дискримінативності. Важливим є той факт, що тест є дискримінативним, а не причина, з якої це відбувається.

У зв'язку з використанням критеріально-ключового принципу конструювання тестів виникає низка проблем, які має розв'язувати розробник. До них насамперед слід віднести труднощі в доборі критеріальних груп. MMPI, напр., розроблявся, як зазначалося вище, шляхом зіставлення хворих і здорових, однак розроблення шкали шизофренії (Sc) або параної (Pa) з більшим успіхом могло б спиратися на зіставлення групи хворих з вираженими шизоїдними або паранояльними тенденціями з групою пацієнтів, у яких відзначаються протилежні патологічні особливості, але це практично нереально. Комплектування критеріальної групи хворих спиралося на лікарський діагноз, який різні фахівці можуть сприймати по-різному. Складність у доборі «чистих» груп для порівняння зрештою призводить до зниження надійності і валідності тесту (див. також Контрастні групи). Інша проблема пов'язана зі значними труднощами, а іноді й неможливістю психологічної інтерпретації показників тестів, створених відповідно до критеріально-ключового принципу. Найімовірніше, що одна критеріальна група відрізняється від релевантної їй не однією, а кількома (іноді багатьма) змінними. Отримані шкали є, таким чином, не однозначними, а мультиваріантними. Отже, два ідентичні показники можуть мати різну інтерпретацію, і не існує певного способу встановити за виглядом показника, що вимірює ця шкала. Той факт, що тест може дискримінувати групу X від групи Y, нічого не говорить про природу змінної, що вимірюється тестом, якщо тільки ми не маємо доказу, що групи відрізняються одна від одної лише однією змінною.

Результатам тестів, розроблених на основі критеріально-ключового принципу, притаманна відома специфічність, що також є серйозним обмеженням. Напр., якщо такий тест використовують для добору складальників електронної апаратури, він розроблятиметься на основі конкретного критерію, пов'язаного з виконанням роботи певного характеру. Якщо зміст роботи зміниться, тест, розроблений на основі неадекватних критеріальних ознак, стане марним. На противагу цьому тести, орієнтовані на базові здібності, і надалі можуть бути використані.

Факторний тест, відносно «чистий» щодо досліджуваних змінних і такий, що спирається на теорію вимірюваного конструкту, як можна очікувати, буде кращим за тести, що страждають на емпіричність, створені відповідно до критеріально-ключового принципу. Однак розроблення факторно-аналітичного тесту є технічно складнішим, трудомісткішим завданням.

Не слід протиставляти критеріально-ключовий принцип конструювання тестів факторно-аналітичному принципу; слід пам'ятати, що при доборі первинного банку завдань розробники виходять, як правило, з опису певної властивості конструкту, що є об'єктом вимірювання. З іншого боку, розроблений за критеріально-ключовим принципом тест згодом може пройти процедуру факторизації. «Емпіричність» таких тестів значною мірою згладжується і подальшою процедурою визначення конструктної валідності. Для методик, створених відповідно до критеріально-ключового принципу, найбільше значення мають емпіричні моделі визначення надійності (див. Надійність ретестова, Надійність паралельних форм, Надійність частин тесту).