Кореляційний аналіз
англ. Correlation analysis
Кореляційний аналіз — комплекс методів статистичного дослідження взаємозалежності між змінними, пов'язаними кореляційними відношеннями. Кореляційними (лат. correlatio — співвідношення, зв'язок, залежність) вважаються такі відношення між змінними, за яких виступає переважно нелінійна їхня залежність, тобто значенню будь-якої довільно взятої змінної одного ряду може відповідати певна кількість значень змінної іншого ряду, що відхиляються в той чи інший бік від середнього.
Кореляційний аналіз виступає як один із допоміжних методів розв'язання теоретичних завдань психодіагностики і містить комплекс найширше застосовуваних статистичних процедур при розробленні тестових та інших психодіагностичних методик, визначенні їхньої надійності, валідності. Кореляційний аналіз є одним з основних методів статистичного опрацювання емпіричного матеріалу в прикладних психодіагностичних дослідженнях. Наявні процедури кореляційного аналізу дають змогу визначити ступінь значущості зв'язку, встановити міру і напрямок впливу однієї з ознак (X) на результативну ознаку (Y) за фіксованого значення окремих змінних (часткова кореляція), виявити ступінь і спрямованість зв'язку результативної ознаки (Y) із сукупністю змінних x1, x2, ..., xk (множинна кореляція). Кореляційному аналізу підлягають як кількісні, так і якісні ознаки (до перших належать змінні, що вимірюються в інтервальній шкалі та шкалі відношень, до других — ті, що не мають одиниць вимірювання, оцінювані шкалами найменувань і порядковими шкалами) (див. Шкали вимірювальні). Може бути встановлена також кореляція і для ознак, одна з яких є якісною, а інші — кількісними (бісеріальна кореляція, кореляція якісних ознак).
Одним з основних принципів визначення кількісних критеріїв кореляційного зв'язку — коефіцієнтів кореляції — є порівняння величин відхилень від середнього значення за кожною групою в спряжених парах порівнюваних рядів змінних. Інакше кажучи, визначається частота відповідності між шкалами X і Y. Припустимо, той самий досліджуваний отримав високі оцінки за тестом вербальних здібностей (xi) і показниками успішності з літератури (yi). Тоді добутки відхилень xi − x̄ і yi − ȳ набувають високих позитивних значень. Якщо ж великому xi в іншого досліджуваного відповідатиме мале yi, то цей добуток буде негативним. Абсолютна величина добутку відхилень залежить від ступеня відхилення змінних від середнього значення в порівнюваних парах. Якщо X і Y не мають систематичного зв'язку (великі x поєднуються з малими y і навпаки), різні добутки набуватимуть позитивних або негативних значень. Сума добутків у всіх порівнюваних парах
Σ (xi − x̄)(yi − ȳ), i = 1, ..., n
наближатиметься до нуля. Сума добутків у порівнюваних рядах змінних матиме велику величину за модулем і позитивний знак, якщо X і Y пов'язані між собою вираженою прямою залежністю, і велику величину та негативний знак за сильної оберненої залежності між X і Y.
З метою досягнення незалежності міри кореляційного зв'язку від кількості порівнюваних пар і величин стандартних відхилень у двох групах добуток відхилень ділять на кількість порівнюваних пар і стандартні відхилення в зіставних рядах. Така міра має назву коефіцієнта кореляції — добутку моментів Пірсона:
rxy = Σ (xi − x̄)(yi − ȳ) / ((n − 1) σx σy),
де xi та yi — порівнювані кількісні ознаки, n — кількість порівнюваних спостережень, σx і σy — стандартні відхилення в зіставних рядах. Розрахункова формула rxy має такий вигляд:
rxy = (n Σ xiyi − Σ xi Σ yi) / √([n Σ xi² − (Σ xi)²] [n Σ yi² − (Σ yi)²]).
При обчисленні коефіцієнта Пірсона, особливо за великої кількості спостережень, доцільне спрощення за рахунок різних прийомів, що скорочують обсяг обчислень. Як приклад наводимо розрахунок результатів двох тестів у групі з 10 обстежених (табл. 22).
Таблиця 22. Обчислення коефіцієнта кореляції добутку моментів Пірсона (rxy)
| Номер досліджуваного | Результат I тесту (x) | Результат II тесту (y) | x − x̄ | (x − x̄)² | y − ȳ | (y − ȳ)² | (x − x̄)(y − ȳ) |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 14 | 21 | −7,3 | 53,3 | −0,1 | 0,01 | 0,7 |
| 2 | 30 | 22 | 8,7 | 75,7 | 0,9 | 0,8 | 7,8 |
| 3 | 16 | 18 | −5,3 | 28,1 | −3,1 | 9,6 | 16,4 |
| 4 | 18 | 20 | −3,3 | 10,9 | −1,1 | 1,2 | 3,6 |
| 5 | 25 | 24 | 3,7 | 13,7 | 2,9 | 8,4 | 10,7 |
| 6 | 17 | 19 | −4,3 | 18,5 | −2,1 | 4,4 | 9,0 |
| 7 | 21 | 23 | −0,3 | 0,1 | 1,9 | 3,6 | −0,6 |
| 8 | 29 | 23 | 7,7 | 59,3 | 1,9 | 3,6 | 14,6 |
| 9 | 24 | 22 | 2,7 | 7,3 | 0,9 | 0,8 | 2,4 |
| 10 | 19 | 19 | −2,3 | 5,3 | −2,1 | 4,4 | 4,8 |
| Σ | 213 | 211 | 0 | 272,2 | 0 | 36,8 | 69,4 |
| x̄, ȳ | 21,3 | 21,1 | — | — | — | — | — |
σx = √(272,2 / 10) = 5,22; σy = √(36,8 / 10) = 1,92;
rxy = 69,4 / (10 · 5,22 · 1,92) = 0,69.
Визначення статистичної значущості коефіцієнта rxy проводять за допомогою критерію Стьюдента (t):
t = rxy √n′ / √(1 − rxy²),
де n′ — кількість ступенів свободи (n′ = n − 2). За таблицею розподілу Стьюдента для n′ = 8 знаходимо t = 2,896 при α = 0,02 і t = 2,306 при α = 0,05. Звідси статистична значущість встановленого значення кореляції ознак на рівні α > 0,02.
Піднісши коефіцієнт кореляції Пірсона до квадрата, отримуємо коефіцієнт детермінації r²xy, що виражає ступінь варіації змінних. У нашому прикладі r²xy = 0,48, що свідчить про те, що 48 % вимірювань ознак пояснюються їх спільним розподілом (взаємовпливом).
Сучасна редакція цієї статті
Що змінилося з 2007 року: нові версії методик, сучасні класифікації, актуальні дослідження й джерела. Відкривається після безкоштовної реєстрації на сайті ВПА.
Джерело: Словник-довідник з психодіагностики Л. Ф. Бурлачука (3-тє видання, 2007; переклад українською — ВПА)
Як цитувати
Бурлачук Л. Ф. Кореляційний аналіз // Словник-довідник з психодіагностики [Електронний ресурс]. Київ : ВПА, 2026. URL: https://vpa.org.ua/dictionary/topic-ka (дата звернення: 22.10.2026).
У підручнику
- Глава 1. Історія психодіагностики — 1.2.1 Френсіс Гальтон і вимірювання індивідуальних відмінностей
- Глава 3. Психометричні основи психодіагностики: основні етапи конструювання тесту — 3.5 Аналіз завдань
- Глава 4. Вимірювання інтелекту — 4.5 Інтелект і спадковість