Тести комп'ютерні

Тести комп'ютерні — 1) тести, пред'явлення та обробка яких пристосовані до середовища ЕОМ; 2) тести, спеціально розроблені для реалізації умов і можливостей сучасної обчислювальної техніки.

На сучасному етапі розвитку комп'ютерної психодіагностики переважна більшість тестів комп'ютерних — комп'ютерні версії вже відомих методик. Найчастіше це різні опитувальники особистісні, рідше — тести інтелекту та ін. Найважливіша проблема, що виникає у зв'язку з появою комп'ютерної форми тієї чи іншої методики, пов'язана з доведенням її еквівалентності основній версії тесту. Сьогодні численними дослідженнями доведено, що такі тести комп'ютерні потребують вивчення їхніх психометричних параметрів. Стосовно характеристики тестів комп'ютерних запроваджено поняття «еквівалентності валідності», що охоплює еквівалентність психометричну, еквівалентність, яка стосується процесу обстеження, і популяційну еквівалентність. Більшість досліджень за кордоном обмежуються встановленням лише психометричної еквівалентності комп'ютерної версії тесту. Для багатьох комп'ютерних версій тестів, що використовуються в пострадянських країнах, відсутні дані про їхню валідність, надійність, величину стандартного відхилення та ін. психометричні показники.

Власне тести комп'ютерні, тобто ті, які від початку розроблено з урахуванням вимог і можливостей сучасної обчислювальної техніки, досить нечисленні. Їх створення здійснюється в межах т. зв. адаптивного тестування, найважливішою особливістю якого є керування з боку комп'ютера основними етапами психодіагностичного процесу. Це означає, що має підтримуватися постійний і адекватний режим діалогу між комп'ютером і обстежуваним. Є певні досягнення в адаптивному тестуванні спеціальних здібностей, а також рівня досягнень. Однак діагностика особистісних особливостей в адаптивному тестуванні залишається проблематичною. На нинішньому рівні розвитку адаптивне тестування радше ставить проблеми, ніж їх розв'язує.

Попри досить широке поширення тестів комп'ютерних (понад тисячу тестів нині використовуються на Заході в психологічних дослідженнях, освіті, промисловості та управлінні), не вщухають суперечки про їхнє місце в розв'язанні багатьох психодіагностичних завдань. Так, заперечується значення тестів комп'ютерних в індивідуальній діагностиці. При цьому найбільше неприйняття дослідників викликає комп'ютерна інтерпретація результатів тестування. Зазначається, що найпростіші, т. зв. «дескриптивні» комп'ютерні інтерпретації (здебільшого поширені в пострадянських країнах) ігнорують патерни множинних шкал, а тому містять суперечливі та взаємозамінні твердження, не мають гнучкості. Узагальнені твердження, що їх видає комп'ютер, містять певну частку істини про всіх людей, але не розв'язують завдання їх диференціації (див. Барнума ефект). Комп'ютерні інтерпретації, що моделюють діагностичну діяльність фахівця, також далекі від досконалості, і часто їх використання може призвести до помилок. Тому й сьогодні багато психологів віддають перевагу при використанні комп'ютерів «статистичному» підходу, за якого отримувана інформація не йде далі обробки результатів за певним алгоритмом, а процес їх інтерпретації залишається справою фахівця. Таку позицію щодо «інтерпретацій» комп'ютера в індивідуальній діагностиці слід вважати найобґрунтованішою (див. також Діагноз психологічний, Психодіагностика комп'ютерна).