Особистісний опитувальник Бехтерівського інституту

Особистісний опитувальник Бехтерівського інституту (ЛОБІ) — особистісний опитувальник. Призначений для діагностики типів ставлення до хвороби і лікування в хворих на хронічні соматичні захворювання. Розроблений співробітниками Інституту ім. В. М. Бехтерева (м. Санкт-Петербург) за участі психологів і психіатрів наукових і лікувальних закладів СРСР. Опублікований у 1983 р. Опитувальник складається з 12 наборів фраз-тверджень, що стосуються різних аспектів системи стосунків обстежуваного («ставлення до лікування», «ставлення до лікарів і медперсоналу», «ставлення до навколишніх», «ставлення до майбутнього» тощо). У кожному наборі міститься 10–16 пронумерованих тверджень.

Наприклад, до набору «ставлення до майбутнього» входять такі фрази: - Хвороба робить моє майбутнє сумним і похмурим — 1 - Моє здоров'я не дає поки що жодних підстав турбуватися за своє майбутнє — 2 - ... - Через хворобу я дуже тривожуся за своє майбутнє — 11

Обстежуваного просять у кожному з наборів тверджень вибрати відповідне для нього і внести відповідний номер до реєстраційного аркуша. В усіх наборах передбачено «нульовий» варіант, тобто допускається, що жодне з наведених тверджень обстежуваному не підходить. Кількість виборів за кожним набором — не більше трьох, зокрема й нульових варіантів. За допомогою особистісного опитувальника Бехтерівського інституту діагностують такі типи ставлення: 1) гармонійний — тверезе оцінювання свого стану; 2) тривожний — безперервне занепокоєння і недовірливість щодо несприятливого перебігу хвороби; 3) іпохондричний — зосередження на суб'єктивних хворобливих та інших неприємних відчуттях; 4) меланхолійний — пригніченість хворобою, зневіра в одужанні; 5) апатичний — повна байдужість до своєї долі, наслідків хвороби; 6) неврастенічний — поведінка за типом «дратівливої слабкості»; 7) обсесивно-фобічний — тривожна недовірливість насамперед стосується небезпеки не реальної, а малоймовірної; 8) сенситивний — надмірна заклопотаність можливим несприятливим враженням, яке можуть справити на навколишніх відомості про хворобу; 9) егоцентричний — «відхід у хворобу», виставляння напоказ своїх страждань і переживань з метою повністю заволодіти увагою навколишніх; 10) ейфоричний — необґрунтовано піднесений настрій, нерідко награний; 11) анозогностичний — активне відкидання думок про хворобу, її можливі наслідки; 12) ергопатичний — «відхід від хвороби в роботу»; 13) паранояльний — упевненість, що хвороба є результатом чийогось злого наміру.

Діагностувати можна лише ті з перелічених типів, щодо яких набрано т. зв. «мінімальне діагностичне число», визначене емпірично.

Теоретична основа ЛОБІ — психологія стосунків. При цьому особливості самої особистості розглядаються як суттєвий, але не єдиний чинник, що визначає ставлення до хвороби. Ставлення до хвороби зумовлене: а) природою самого захворювання; б) типом особистості, у якому основну роль відіграє тип акцентуації характеру (див. Патохарактерологічний діагностичний опитувальник); в) ставленням до захворювання в значущому для хворого оточенні. Під впливом названих трьох чинників виробляється ставлення до хвороби, лікування, лікарів, свого майбутнього тощо (А. Є. Лічко, 1983).

Роботу з вивчення валідності і надійності ЛОБІ не завершено. Опубліковано дані, що виявляють кореляції між деякими типами ставлення до хвороби і конкретними психосоматичними захворюваннями. Напр., при виразковій хворобі діагностуються іпохондричний і неврастенічний типи ставлення. На матеріалі обстеження великої кількості хворих (1200 осіб) виокремлено твердження ЛОБІ, найінформативніші для психодіагностики «гармонійного» типу ставлення до хвороби (Е. Б. Карпова, 1985). Опитувальник може бути використаний під час групового обстеження.