Міра-і-Лопеца міокінетичний психодіагноз

Міра-і-Лопеца міокінетичний психодіагноз (Mira y López Myokinetic Psychodiagnosis) — проективна методика дослідження особистості. Опублікована Е. Міра-і-Лопецом 1940 р.

Матеріал тесту складається із 7 «субтестів», що являють собою аркуші паперу, на яких накреслено лінії різної конфігурації. Ці субтести називаються: «лінеограма», «паралелі», «ланцюги», «верхівка замку», «кружки», «зигзаги» і «драбина» (рис. 51). Обстежуваному пропонують (інструкція незначно змінюється від завдання до завдання) кілька разів обвести лінії олівцем, а потім продовжувати роботу наосліп (в умовах блокування зорового аналізатора пов'язкою або екраном). Спочатку малюнки-креслення виконують у горизонтальній і сагітальній, а потім — у вертикальній площині, правою та лівою рукою почергово («зигзаг» виконується двома руками одночасно). Реєструється час, витрачений на кожен малюнок. Кількісне оцінювання отриманих даних варіює від завдання до завдання.

Напр., за «лінеограмою» розраховують такі показники: 1) довжина накреслених ліній; 2) середня довжина ліній, накреслених кожною рукою в різних площинах і всіх разом; 3) варіабельність довжини ліній; 4) значення загальної варіації для кожної руки; 5) абсолютне й відносне зміщення ліній (визначають центри всіх ліній, будують перпендикуляр від першої лінії й вимірюють у міліметрах ступінь зсуву, а також зміщення від перпендикуляра для всіх наступних ліній); 6) скориговані середні значення абсолютного й відносного зміщення (порівняно з вимогами інструкції); 7) коефіцієнт когерентності (обчислюється діленням середнього відносного зміщення на середнє абсолютне зміщення).

На думку автора методики, кожен психічний прояв через єдність усіх функцій людини супроводжується м'язовим рухом. Інтерпретація отриманих даних ґрунтується на припущенні, що домінантна половина тіла (права в правшів, ліва в лівшів) більш розвинена, нестабільна, але й більше контрольована свідомістю, ніж половина недомінантна. Своєю чергою, моторні вияви функціонально більш розвиненої половини тіла виявляють установки й наміри, пов'язані з актуальними характерологічними реакціями особистості, тоді як моторні вияви менш розвиненої половини — установки й схильності, пов'язані з інстинктивними або темпераментними реакціями (Е. Міра-і-Лопец, 1963). Рух угору — індикатор збудження, униз — депресії, гальмування. Зміщення назовні корелює з екстраверсією, гетероагресією та лібералізмом, а зміщення всередину — показник інтроверсії, аутоагресії та егоїзму. За даними автора, найчіткіша диференціація на психічно хворих і здорових людей досягається за параметром «збудження — депресія». У зарубіжних дослідженнях зазначається перспективність подальшої роботи над методикою, попри відому довільність теоретичних побудов її автора. Дані про валідність і надійність міокінетичного психодіагнозу Міра-і-Лопеца потребують уточнення. У працях радянських психологів результати, отримані за допомогою міокінетичного психодіагнозу, було зіставлено з об'єктивними показниками інтелекту, нейродинаміки та особистості (Н. А. Розе-Грищенко і Л. А. Головей, 1976, та ін.). Це дало змогу дійти висновку, що психомоторні показники пов'язані не лише з безпосередніми характеристиками енергетичних функцій організму, а й входять до основної структури особистості.

2003 р. опубліковано переклад російською мовою оригінального посібника з тесту.