Томський опитувальник ригідності (ТОР)

Томський опитувальник ригідності (ТОР) — опитувальник особистісний. Спрямований на діагностику психічної ригідності. Запропонований Г. В. Залевським у 1987 р. для виявлення психічної ригідності як труднощів коригування окремих елементів або програми поведінки в цілому відповідно до об'єктивних вимог ситуації за різного ступеня їх усвідомленості та прийняття.

Томський опитувальник ригідності складається зі 159 завдань, сформульованих у вигляді запитань і тверджень, зміст яких досить широко відображає ті ситуації, де виявляється психічна ригідність, тобто в яких від людини вимагається змінити програму поведінки — спосіб життя, стереотипи, ставлення, установки, звички, навички, темп і ритм життя та діяльності, засоби досягнення певної мети, саму мету тощо.

Можливі 4 варіанти відповідей («так», «скоріше так», «ні» і «скоріше ні»). Кількісна оцінка відповідей за кожним пунктом: «0» — психічна ригідність відсутня, «1» — слабко виражена, «3» — сильно виражена, «4» — дуже сильно виражена.

За допомогою Томського опитувальника ригідності діагностується психічна ригідність за 6 шкалами, емпірична однорідність яких підтверджена дисперсійним аналізом даних, отриманих під час дослідження здорових осіб (F = 21,08; p < 0,01).

1. Шкала загальної ригідності, або СКР (схильності до широкого спектра фіксованих форм поведінки), т. зв. «симптомокомплекс ригідності» (62 завдання) — схильність до персеверацій, нав'язливостей, стереотипій, упертості, педантизму і власне ригідності (у вузькому сенсі: нездатності за об'єктивної необхідності змінити думку, ставлення, установку, мотиви тощо). Є субшкала актуальної особистісної ригідності (18 пунктів), що виявляє ригідність у вузькому сенсі. 2. Шкала сензитивної ригідності, або СР (19 завдань), відображає емоційну реакцію людини на ситуації, що вимагають від неї будь-яких змін, можливо, страх перед новим, своєрідну неофобію.

Основою для розроблення опитувальника стало припущення про те, що психічна ригідність як у нормі, так і в патології, входячи до структури особистості, характеризується такими параметрами:

• інтенсивністю (силою, глибиною) та екстенсивністю (широтою або спектром охоплення структури особистості по вертикалі й по горизонталі — уздовж її підструктур);
• стійкістю або тривкістю (реакція — стан — риса);
• генералізованістю і домінуванням (риса — симптомокомплекс — тип);
• мотивованістю (прийняттям — неприйняттям).

З поглибленням патології, як вважає автор, мають збільшуватися показники інтенсивності та екстенсивності психічної ригідності в бік її надмірної вираженості й тотальності охоплення особистості, а також зростати кількість випадків прояву психічної ригідності як риси, що генералізується в напрямі до типу акцентуації особистості, для якого найчастіше і найвищою мірою характерне неприйняття вимог об'єктивної ситуації. Є дані про досить високу валідність і надійність Томського опитувальника ригідності. Опитувальник рекомендується використовувати для диференціальної діагностики психічної ригідності в психічно здорових осіб, для уточнення прогнозу реабілітації, зокрема психотерапії психічно хворих, для диференціальної внутрішньонозологічної діагностики пограничних станів і шизофренії в процесі психодіагностичного обстеження, експрес- і скринінгових досліджень, а також у сімейних консультаціях.