Тести емпатії

Тести емпатії (від грец. empatheia — співпереживання) — група психодіагностичних методик, призначених для оцінки здатності індивіда проникати (вчуватися) в переживання інших людей. Попри різні визначення, більшість психологів розуміють емпатію як стан емоційної активації, що виникає в індивіда внаслідок вчування (входження) в емоційний стан іншої людини. При цьому переживання, що виникло, цілком співзвучне з почуттями іншої особи. Напр., якщо хтось бачить сумну людину і починає відчувати смуток, то він емпатійний. Однак у цій ситуації смуток може виникати і внаслідок співчуття або власного суму. В емпіричних дослідженнях неодноразово робилися спроби диференціації емпатії, симпатії (співчуття) та індивідуального дистресу. Виявилося, що провести розмежування досить складно, а тому за допомогою наявних нині тестів емпатії вимірюється не власне емпатія, а, як правило, близькі до неї (і поряд із нею) вищезгадані явища.

Досить поширеними тестами емпатії впродовж тривалого часу є т. зв. «картинки-історії» (Self-Report on Pictures-Stories Measures). Ці тести зазвичай використовувалися для обстеження дітей і ґрунтувалися на розповіді дитиною короткої історії за запропонованою їй фотографією чи малюнком, які, як припускали автори, були емоційно насиченими. Найтиповішим тестом емпатії цього типу є «Афективно-ситуаційний тест на емпатію» (Affective Situations Test for Empathy).

Тест передбачає розповідання 8 серій історій (кожна супроводжується трьома слайдами). Героя історії пропонують зробити щасливим, сумним, наляканим або злим (по дві історії на кожен із цих емоційних станів). Після кожного сценарію дитину запитують про те, як вона себе почуває, і про почуття, які викликала в неї історія. Емпатійне реагування операціоналізується відмінністю між емоційним станом дитини і станом героя історії. Відомо чимало модифікацій цього тесту.

Не менш широко для вимірювання емпатії використовуються опитувальники. До найвідоміших належить розроблений Меграб'яном і Епштейном (1972) опитувальник емоційної тенденції. Цей опитувальник складається з 33 тверджень, які необхідно оцінити за 9-бальною шкалою. Автори повідомляють про досить високу надійність за внутрішньою узгодженістю і ретестову надійність опитувальника. Є модифікований варіант для дітей (Bryant, 1982). Основна проблема цих опитувальників полягає в тому, що твердження в них стосуються різних сфер, близьких до емпатії (симпатія, особистий дистрес тощо). Крім картинок-історій та опитувальників, у діагностиці емпатії використовуються спеціальні експериментальні прийоми (створення ситуацій), аналіз міміки, жестикуляції та вербальних реакцій, а також психофізіологічні тести (шкірно-гальванічна реакція, темп серцевої діяльності, інші фізіологічні проби).