Ретуса впевненості в собі перелік

Ретуса впевненості в собі перелік (Rathus Assertiveness Schedule) — опитувальник особистісний, призначений для оцінювання змін, спричинених тренінгом, спрямованим на розвиток в особистості впевненості в собі. Розроблений Ретусом 1973 р.

Під час розроблення опитувальника Ретус виходив з праць Вольпе і Лазаруса (Wolpe, Lazarus), в яких описуються ситуації, пов'язані з виявом упевненості в собі, а також з описів цього типу поведінки студентами коледжу.

Опитувальник складається з 30 тверджень, відповідь пропонується дати за 6-бальною шкалою від +3 («Дуже характерно для мене») до −3 («Зовсім не відповідає мені»). Приклади тверджень:

• 1. Більшість людей здаються агресивнішими й наполегливішими, ніж я.
• 11. Я часто не знаю, що сказати привабливим людям протилежної статі.
• 23. Мені часто важко сказати «ні».

Підрахунок результату здійснюється підсумовуванням балів за кожним твердженням; отже, індивідуальний показник розташовується в діапазоні від +90 до −90. Бек і Геймберг (Beck and Heimberg, 1983) повідомляли про досить високу надійність за внутрішньою узгодженістю (за результатами різних досліджень — від 0,59 до 0,86). Надійність ретестова — 0,78 (інтервал 5 тижнів) і 0,80 (інтервал 15 днів).

За даними тих самих авторів, виявлено значущі кореляції між результатами опитувальника та іншими показниками впевненості в собі, що свідчить про цілком задовільну валідність методики. Бек і Геймберг (1983) вказували на виявлені в низці праць кореляції між високими показниками опитувальника і спостережуваною впевненістю в собі, а також легкістю спілкування з іншими людьми і майже повною відсутністю депресивних станів. Нарешті, відзначалося істотне зменшення невпевненості в спілкуванні після відповідного тренінгу. У критичному плані зазначалося, що деякі твердження опитувальника не дають змоги відрізнити впевненість у собі від агресивності.

Нормативні дані (див. Норми тестові) ґрунтуються на обстеженні близько 2000 студентів коледжу. Середні показники розташовувалися в діапазоні від −1 до 12 (SD — 22–28). Високі показники виявлялися в хворих на шизофренію та інших хворих. На час видання (2007) відомостей про використання в Україні не було.