Психодіагностика самотності
Психодіагностика самотності — сукупність прийомів і методик, спрямованих на отримання психологічного діагнозу, що встановлює, наскільки той чи інший індивід сприймає себе як самотнього, покинутого. У вимірюванні самотності (перші дослідження розпочато американськими психологами в 1960-ті рр.) реалізуються два підходи: одновимірний і багатовимірний. Перший розглядає самотність як єдине (глобальне) явище, що відрізняється в індивідів інтенсивністю переживання. Другий підхід виходить з уявлення про те, що це багатогранне явище, що дає змогу говорити про типи та прояви самотності. Розроблено чимало одновимірних методик для вимірювання самотності. Дані про основні з цих методик наведено в табл. 37.
Як приклад наведемо завдання шкали вимірювання самотності, розробленої Д. Расселом (обирається одна з відповідей: 1 — ніколи, 2 — рідко, 3 — іноді, 4 — часто): - 2. Мені бракує дружнього спілкування — 1 2 3 4 - 7. Я більше не замикаюся в собі — 1 2 3 4 - 11. Я почуваюся покинутим — 1 2 3 4 - 18. Люди — навколо мене, але не зі мною — 1 2 3 4
Таблиця 37. Основні одновимірні методики для діагностики самотності
| Методика (автор і рік) | Кількість завдань | Форма відповіді | Надійність | Валідність |
|---|---|---|---|---|
| Едді (Eddy, 1961) | 24 | Так — ні | Надійність частин тесту — 0,82, ретестова — 0,52 (інтервал 2 тижні) | Немає даних |
| Сізенвейн (Sisenwein, 1964) | 75 | Шкала, що пропонує вибір однієї з 4 відповідей (напр. від «часто» до «ніколи») | Ретестова — 0,85 (інтервал 1 тиждень) | Встановлювалася на основі самовіднесення до певної категорії осіб — 0,72 |
| Бредлі (Bradley, 1969) | 38 | Шкала Лайкерта (6-бальна) | Надійність частин тесту — 0,95, коефіцієнт альфа — 0,90, ретестова — 0,89 (інтервал 2 тижні) і 0,85 (інтервал 8 тижнів) | Задовільна. Встановлювалася за допомогою обстеження різних груп. На основі самовіднесення до певної категорії осіб — 0,45–0,80 |
| Пелуціан і Еллісон (Paloutzian, Ellison, 1982) | 7 | Шкала, що пропонує вибір однієї з 4 відповідей | Ретестова — 0,85 (інтервал 1 тиждень), коефіцієнт альфа — 0,67 | На основі самовіднесення до певної категорії осіб — 0,61 |
| Янг (Young, 1979) | 18 | Шкала, що пропонує вибір однієї з 4 відповідей | Коефіцієнт альфа — 0,78 | Задовільна. Встановлювалася за допомогою обстеження різних груп. На основі самовіднесення до теперішньої та довготривалої самотності — 0,47–0,55 |
| Рубінстайн і Шейвер (Rubenstein, Shaver, 1979) | 8 | Різні форми відповіді для різних завдань | Коефіцієнт альфа — 0,88 | Немає даних |
| Рассел зі співавт. (Russell et al., 1978, 1980) | 20 | Шкала, що пропонує вибір однієї з 4 відповідей | Ретестова — 0,73 (інтервал 8 тижнів), коефіцієнт альфа — 0,96 | Задовільна. Встановлювалася за допомогою обстеження різних груп |
У багатовимірних методиках коло різних аспектів самотності розширюється як за рахунок розмаїття проявів цього явища, так і шляхом доповнення близькими до нього параметрами, напр. тривогою, депресією тощо. Основні багатовимірні методики та їхні характеристики наведено в табл. 38.
Таблиця 38. Основні багатовимірні методики для діагностики самотності
| Методика (автор і рік) | Кількість завдань | Форма відповіді | Змістова характеристика | Надійність | Валідність |
|---|---|---|---|---|---|
| Бельшер (Belcher, 1973) | 60 | Шкала Лайкерта (6-бальна) | Глобальна самотність, відчуження, аномія | Ретестова — 0,79–0,84 (інтервал 9 і 11 тижнів), коефіцієнт альфа — 0,93 | Задовільна. Встановлювалася за допомогою обстеження різних груп. На основі самовіднесення до певної категорії осіб — 0,59 |
| Шмідт (Schmidt, 1976) | 60 | Істинність — хибність | Дружба, романтичні сексуальні зв'язки, сімейні стосунки та стосунки в спільноті | Надійність по внутрішній узгодженості в різних групах — від 0,90 до 0,92 | Немає даних |
| Йонг-Гірвельд зі співавт. (Jong-Gierveld et al., 1978) | 38 | Шкала Лайкерта (6-бальна) | Типи бракуючих стосунків, механізми пристосування і захисту, перспективи самотності на майбутнє, здатність розв'язати проблему самотності | Коефіцієнт альфа — 0,64–0,87 | На основі власного опису самотності — 0,49; на основі опису іншими людьми — 0,40 |
Багато в чому залишається неясною відповідь на запитання про те, які шкали вимірювання самотності є кращими — одновимірні чи багатовимірні. У низці досліджень показано значущу кореляцію між цими типами шкал, що змушує засумніватися в доцільності наповнення такого конструкту, як самотність, усе новими складовими. Водночас багатовимірні шкали мають більші можливості для виявлення розмаїтих проявів самотності. Зі сказаного випливає недостатня теоретична концептуалізація вимірюваного явища. Основною проблемою конструювання інструментарію для вимірювання самотності є те, що дуже складно визначити зовнішні критерії для встановлення валідності. Досить високі показники надійності методик, призначених для діагностики самотності, дають змогу говорити про те, що дослідник, який їх використовує, має справу скоріше із самотністю як особистісною характеристикою, а не з минущим станом.
Сучасна редакція цієї статті
Що змінилося з 2007 року: нові версії методик, сучасні класифікації, актуальні дослідження й джерела. Відкривається після безкоштовної реєстрації на сайті ВПА.
Джерело: Словник-довідник з психодіагностики Л. Ф. Бурлачука (3-тє видання, 2007; переклад українською — ВПА)
Як цитувати
Бурлачук Л. Ф. Психодіагностика самотності // Словник-довідник з психодіагностики [Електронний ресурс]. Київ : ВПА, 2026. URL: https://vpa.org.ua/dictionary/psykhodiahnostyka-samotnosti (дата звернення: 22.10.2026).