ПАУНСТ (Поведінкові альтернативи в умовах нормативних і ситуативних вимог)

ПАУНСТ (Поведінкові альтернативи в умовах нормативних і ситуативних вимог) — опитувальник особистісний. Опублікований П. Тюріним у 1984 р. Призначений для діагностики властивостей особистості, істотних для взаємодії з людьми в умовах відсутності очікуваного від них реагування на конфліктні ситуації. Допускається індивідуальне і групове обстеження.

Стимульний матеріал складається з 15 сюжетів, у яких персонаж порушує ту чи іншу загальноприйняту соціальну норму. Використовується 5 типів ситуацій, де кожен тип представлено трьома сюжетами, що описують, своєю чергою, три типи спрямованості порушення норми: проти особистості (P), проти суспільства загалом (S) і проти організації (O).

Кожен із типів ситуацій відображає послідовну шкалу порушень персонажем соціальної норми в діапазоні від «Це правило в жодному разі не можна порушувати» до «Цього правила в жодному разі не можна дотримуватися». У запропонованих варіантах відповідей досліджуваний має змогу висловити своє ставлення до ситуацій порушення соціальної норми в 5 формах: 1) осуд порушника; 2) обґрунтування необхідності виконання правила; 3) нейтральне ставлення; 4) виправдання порушника; 5) осуд правила (норми).

Виокремлено т. зв. нормальні типи реакцій людини в діапазоні від категоричного осуду персонажа-порушника до відкидання соціальної норми, яка розходиться з вимогами реальності і тому стала неадекватною. У першому типі ситуацій представлено сюжети, у яких дії персонажа:

• завдають очевидних матеріальних збитків;
• мотивовані корисливою метою;
• причина протиставляється інтересам інших осіб;
• персонаж досягає потрібного йому результату за рахунок інших, у чому виявляється його зневажливе ставлення до оточення.

Напр.: «У магазині, розплачуючись за покупку, людина помічає, що касир, видаючи їй решту, помиляється на її користь. Нічого не кажучи, вона бере гроші й виходить з магазину». Для цього типу ситуацій нормальним (узгоджено відповідним нормативним і ситуативним вимогам) є беззастережне ствердження необхідності дотримання соціальної норми — осуд порушника (див. відповідь 3). Варіанти відповідей:

1. Можливо, цю людину в магазинах саму часто обманювали. 2. Не все ж їй помилятися на свою користь! Раз уже касирка помилилася, то хай сама й розплачується за свою неуважність — наступного разу буде уважнішою. 3. По суті це крадіжка. Чесні люди так не чинять. 4. Такі помилки трапляються нерідко. Він не розбагатіє, вона не збідніє. 5. Людина в подібних випадках має сказати касирові про його помилку.

У другому типі ситуацій — сюжети, у яких дії персонажа, хоча й не завдають явних матеріальних збитків, виявляють зневагу до оточення. Наприклад: «У відділі працює жінка, яку нещодавно покинув чоловік, і вона це дуже переживає. Усі про це знають. В обідню перерву начальник відділу, поглядаючи в бік цієї жінки, голосно регоче й дотепничає з приводу покинутих дружин». Оскільки персонаж не має користі й не завдає прямих матеріальних збитків, то тут нормальною реакцією визнається ствердження необхідності дотримання правила — обґрунтовується пріоритет соціальної норми, але без осуду порушника. Це відповідь: «Не варто жартувати, якщо інші можуть сприймати це болісно».

У третьому типі ситуацій — сюжети, у яких дії персонажа не завдають оточенню жодних матеріальних збитків, у них немає корисливої мети. Крім того, потрібного йому результату персонаж досягає не за рахунок інших, а завдяки особливостям ситуації, що складається; нарешті, дії персонажа не є вимушеними. Формально здійснюється порушення, але без негативних наслідків для оточення і без явних ознак агресивності чи зневаги до нього. Напр.: «Іде сильний дощ. Дитина з балкона висотного будинку ллє воду з лійки. Вулицею пробігають поодинокі перехожі».

Для третього типу ситуацій як нормальна реакція приймається нейтральне ставлення до дій персонажа — не схвальне, але й не осудне. Дотримання чи недотримання соціальної норми не змінює параметрів ситуації; особливості обстановки об'єктивно нейтралізують будь-яку можливу шкоду внаслідок дій персонажа, і, імовірно, він це враховує. Відповідь: «Звичайні дитячі забави. Це природно».

У четвертому типі ситуацій — сюжети, у яких дії персонажа об'єктивно не є джерелом шкоди для оточення, його ненормативна поведінка є вимушеною. Персонаж прагне досягти потрібного йому результату не за рахунок іншого. У діях персонажа-порушника не можна констатувати навмисно деструктивного ставлення ні до оточення, ні до порушуваної соціальної норми. Напр.: «Чоловік п'яний лежить на дивані. Дзвонить телефон, дружина бере слухавку і на прохання покликати чоловіка відповідає, що його немає вдома і він прийде за кілька годин».

Для четвертого типу ситуацій нормальною реакцією є виправдання дій персонажа, оскільки його дії об'єктивно не призводять до погіршення основних характеристик того, що відбувається. Відповідь: «Очевидно, дружині ніяково, що її чоловік опинився в такому стані, і їй довелося сказати неправду».

У п'ятому типі ситуацій — сюжети, у яких дії персонажа:

• викликані очевидною розбіжністю цільової функції соціальної норми та її необхідності в конкретній ситуації;
• нормативні дії персонажа завдали б більшої шкоди йому та оточенню, ніж тоді, коли він вдається до ненормативних дій;
• порушувальні дії викликані недостатністю в цьому разі об'єктивної основи норми, яка вступає в суперечність з вимогами реальності;
• дії персонажа є вимушеними, оскільки дотримання нормативної поведінки не забезпечене умовами її виконання;
• персонаж змушений досягати потрібного йому результату шляхом подолання норм, не адекватних конкретній ситуації;
• у його діях немає вираженого деструктивного забарвлення щодо соціальних норм загалом, а виключно щодо їх неадекватного функціонування.

Приклад: «Переповнений трамвай. На передньому сидінні сидить чоловік з дитиною на колінах. Біля нього зупиняється жінка з дитиною». Для п'ятого типу ситуацій нормальною реакцією є відмова від дотримання соціальної норми, оскільки в цих випадках вона виявляється змістовно знеціненою і діє проти інтересів тих, заради кого її було запропоновано. Відповідь: «Чоловік має думати про те, кому важче в переповненому транспорті, а не про те, що він на цьому місці на законних підставах».

За результатами тестування здійснюється підрахунок відповідей за низкою параметрів, зокрема: кількість нормальних, гіпер- і гіпосоціальних реакцій, ступінь вираженості та визначення їхньої модальності — осуду чи виправдання порушень та ін. Використовується спеціальна таблиця, до якої заносяться відповіді досліджуваних.

Виявлено значущі коефіцієнти кореляції (на рівні p < 0,01) низки показників тесту з іншими методиками. Так, «кількість нормальних реакцій» пов'язана значущою від'ємною кореляцією з фактором A Шістнадцятифакторного особистісного опитувальника. Це дає змогу говорити про те, що обстежувані, які краще враховують вимоги нестандартної ситуації, дещо менш емоційні. Показники «кількість гіпосоціальних реакцій» і «сума балів за гіпосоціальними реакціями» від'ємно корелюють з факторами G і Q3 і додатно — з факторами F, L, Q1, F1 і F4. Це дає змогу припустити, що особи, які в нестандартних ситуаціях частіше спираються на власні суб'єктивні критерії, у конфліктних ситуаціях схильні покладати провину на оточення і рідше покладаються на сприятливий розвиток ситуації. Крім того, ці особи менш схильні до дотримання соціальних норм і свідомого самоконтролю, а також розкутіші, упертіші, радикальніші в поглядах, тривожніші, домінантніші. Показники «кількість гіперсоціальних реакцій» і «сума балів за гіперсоціальними реакціями» додатно корелюють з факторами G, N, Q3 і від'ємно — з факторами L, Q1 і F4. Крім того, обидва ці показники ПАУНСТ від'ємно корелюють з показником «відсоток правильних відповідей» і фактором B. Отже, особи, у яких виявляється схильність до надмірного дотримання соціальних норм у нестандартних ситуаціях, за результатами Шістнадцятифакторного опитувальника також більше схильні до дотримання соціальних норм, соціально досвідченіші, більше схильні до свідомого самоконтролю і водночас менш схильні до суперництва. На думку автора, методика може знайти своє застосування для вивчення здатності ухвалювати рішення в умовах суперечливих вимог і очікувань, а також визначення готовності досліджуваного до порушення загальноприйнятих правил. Рекомендується насамперед для обстеження адміністративно-управлінського персоналу, вихователів, усіх тих, чия діяльність пов'язана з оцінюванням наслідків порушення соціальних норм у мінливих обставинах.