Дзеркального малюнка тест

Дзеркального малюнка тест — а) тест спеціальних здібностей, б) тест особистості. Розроблений М. Кучерою і В. Смекалом у 1976 р. Прийом, що передбачає дзеркальне сприймання малюнка, застосовувався в експериментально-психологічних дослідженнях ще наприкінці минулого століття Різні автори використовували цю тестову модель для виявлення як рівня розвитку моторики, так і визначення індивідуальних відмінностей у темпі навчання, латералізації функцій правої і лівої рук, особливостей зорово-моторних зв'язків. Згодом цей прийом застосовувався для діагностики таких особливостей особистості, як тривожність, імпульсивність, почуття неповноцінності, агресивність, рівень адаптації до стресу, емоційна лабільність, самокритичність, песимізм і деяких інших (В. Черни, Т. Коларик, 1988).

Робота досліджуваного полягає в дзеркальному змальовуванні з тестових зразків. Для цього використовується спеціальний пристрій, що являє собою камеру з установленим у ній дзеркалом. Досліджуваний з-за ширми (екрана) може бачити лише дзеркальне зображення тестового об'єкта. Стимульний матеріал тесту складається з двох серій, що містять по 3 зразки. Зразок складається із семи точок, пронумерованих так, що, відбиваючись у дзеркалі, послідовність точок розташовується проти годинникової стрілки (рис. 36). Завдання досліджуваного — з'єднати точки лініями відповідно до послідовності числового ряду. Досліджуваний не може відривати ручку від паперу до з'єднання лінією останньої пари точок. Під час виконання завдань експериментатор може впливати на поведінку і стан досліджуваного для підвищення емоційного напруження (напр., зауваженнями, критикою, вказівкою на повільність) або для надання підтримки (напр., у ситуації, що загрожує відмовою від продовження роботи). Проведення тесту триває приблизно 30 хв.

Ідея тесту полягає в тому, що для більшості дорослих людей виконання запропонованих завдань пов'язане зі значним психічним навантаженням, яке може перейти у фрустрацію. Тест спрямований на оцінювання інтенсивності напруження і типу поведінки в ситуації фрустрації.

Для цього фіксують різноманітні поведінкові реакції досліджуваного, до яких належать такі:

1. Психофізичні прояви напруження (пітливість, тремор).

2. Вираз обличчя і спонтанна поведінка. За комплексом цих показників стан досліджуваного може бути схарактеризований як: а) нервозність; б) напруженість; в) зосередженість; г) спокій; д) легке ставлення (як до розваги).

3. Цілеспрямованість і усвідомленість виконання.

4. Спосіб утримання ручки чи олівця (вільний або напружений).

5. Спосіб малювання і характер штриха (оцінюються 3 параметри: швидкість, характер штрихування, витримування напрямку).

6. Вербальні прояви (нейтральні, критичні, підбадьорливі, самозвинувальні, прояви депресії, збентеження, відмова, супровід діяльності лічбою точок).

Додатково фіксують час, витрачений на виконання кожного завдання, загальну тривалість роботи досліджуваного, періоди сповільнення темпу виконання.

Характер малюнка додатково оцінюється параметрами розмаху (ступінь відхилення лінії від прямої між точками), натиску (розрізняється величиною — сильний, середній, слабкий і характером — регулярний, з коливаннями), штрихування (швидке, середнє, повільне, рівномірне, нерівномірне, легке) та низкою інших показників. Згідно з розробленою авторами тесту дзеркального малюнка схемою, за окремими показниками нараховуються первинні бали, які для деяких діагностичних критеріїв переводяться в стени (див. Оцінки шкальні). Результат фіксується у вигляді профільної оцінки на спеціальному бланку (рис. 37).

Інтерпретація результатів тесту дзеркального малюнка залежить від цілей обстеження і може здійснюватися в таких формах:

1. Загальна характеристика основних проявів поведінки та особливостей виконання малюнка без підрахунку первинних балів.

2. Кількісна інтерпретація з подальшим перерахунком первинних балів у стени за 6 орієнтовними характеристиками особистості.

3. Якісна інтерпретація отриманого профілю і зафіксованих особливостей поведінки та якості виконання малюнка.

4. Комплексна інтерпретація результатів зі складанням висновку.

Найбільшу значущість мають 6 діагностичних категорій, що мають полюси: - нейропсихічна лабільність — стабільність; - імпульсивність — володіння собою; - сильна воля — слабка воля; - стійкість — нестійкість до стресу; - ригідність — рухливість; - адекватна — недостатня пристосовність.

Складність системи оцінок інтерпретативної схеми, велика кількість специфічних оцінних показників вимагають від психолога, який проводить тест дзеркального малюнка, великого досвіду. Характер тестової моделі тесту дзеркального малюнка істотно обмежує можливості визначення надійності методики, проте дані, отримані розробниками, підтверджують стабільність результатів тесту в часі при повторному його застосуванні через 2–6 міс. Коефіцієнт ретестової надійності за показником загального часу виконання становив r = 0,815, а за показниками таких параметрів малюнка, як складність, розмах, натиск, — перебуває в межах r = 0,550–0,770.

У процесі валідизації тесту дзеркального малюнка автори проаналізували факторні зв'язки між комплексами поведінкових проявів (фізичні симптоми, словесні симптоми хвилювання тощо) та основними діагностичними категоріями тесту (лабільністю, імпульсивністю, стійкістю до фрустрації, ригідністю та адаптацією). Кореляційна матриця (див. Факторний аналіз) містить переважно достовірні статистичні величини аж до rxy = 0,995. Позитивні дані щодо валідності тесту дзеркального малюнка було отримано при аналізі критеріальної валідності в процесі зіставлення даних за тестом у вибірці інженерів та експертної оцінки діагностованих тестом якостей особистості. Відсоток збігів тестових даних і експертних оцінок сягає 80 %. Дані про конструктну валідність містять відомості про рівень зв'язку результатів тесту дзеркального малюнка з особистісними опитувальниками. Лабільність поведінки і загальна лабільність у тесті дзеркального малюнка корелюють з показниками лабільності особистісного опитувальника Кудличкової (КУД) на рівні r = 0,228 і r = 0,197 відповідно.

Показник сили волі в тесті дзеркального малюнка корелює з лабільністю за КУД (r = –0,227); низька здатність до адаптації в поведінці — з екстраверсією за КУД (r = –0,237); низька толерантність до фрустрації — з екстраверсією за КУД (r = –0,184); імпульсивність у малюнку — з показником екстраверсії за EPI (див. Айзенка особистісні опитувальники) (r = –0,313); ригідність і недостатня пристосовність — з показником L (див. Шкали контрольні) опитувальника EPI (r = –0,306 і 0,353 відповідно).

На час видання (2007) відомостей про використання в Україні не було.