Беч—Рафаельсена меланхолії шкала

Беч—Рафаельсена меланхолії шкала (Bech-Rafaelsen Melancholia Scale). Належить до опитувальників станів і настроїв і призначена для оцінювання депресії. Розробили Беч і Рафаельсен 1980 р. Автори ставили завдання створити шкалу депресії, яка мала б вищу внутрішню узгодженість, ніж Гамільтона оцінювання депресії шкала.

Проводиться у формі інтерв'ю і складається з 11 пунктів, які являють собою значно змінену Гамільтона оцінювання депресії шкалу. Інтерв'юер може ставити будь-які запитання, які вважатиме потрібними для того, щоб отримати 11 оцінок, яких вимагає шкала. Використовується континуум від 0 до 4. Інтерв'ю має оцінювати наявність та інтенсивність проявів депресії за 11 пунктами, причому має охоплюватися період трьох днів, що передували обстеженню (у багатьох випадках — минулий тиждень). У сумнівних випадках допустимо отримувати інформацію від родичів. Наведемо приклади деяких пунктів шкали.

Пункт 1. Робота та інтереси

• 0: Немає труднощів.
• 1: Дуже незначні труднощі в щоденних діях, наприклад пацієнт повідомляє про певні складнощі у виконанні звичайних дій (робота та/або хатні справи).
• 2: Виразні, але все ж помірні труднощі.
• 3: Труднощі в простій, повсякденній діяльності, яка виконується з великими зусиллями.
• 4: Нездатність виконувати будь-що без сторонньої допомоги.

Пункт 4. Тривога

• 0: Не виражена.
• 1: Дуже слабкі тенденції напруженості, хвилювання, страху.
• 2: Пацієнт у підвищеному стані неспокою або небезпеки, які, однак, він ще здатен контролювати.
• 3: Тривогу або страх дедалі важче контролювати. На межі паніки.
• 4: Надзвичайний ступінь тривоги, яка постійно присутня в житті пацієнта.

Пункт 8. Почуття провини

• 0: Адекватна самооцінка, почуття самоприниження, провини відсутні.
• 1: Пацієнт визнає, що він є тягарем для сім'ї, друзів або колег через змінені інтереси, інтровертованість або втрату почуття власної гідності/впевненості в собі.
• 2: Самоприниження або почуття провини чітко виражені через те, що пацієнт стурбований інцидентами, незначними промахами і невдачами в минулому, до поточного епізоду депресії.
• 3: Пацієнт відчуває, що поточна депресія — покарання, але все ще може раціонально бачити, що це необґрунтовано.
• 4: Почуття провини стає параноїдною ідеєю.

Вивчення надійності показало, що коефіцієнт альфа становить 0,70 (Chambon та інші, 1990). Marcos і Salamero (1990) за допомогою факторного аналізу виявили, що пункти шкали становлять єдиний фактор. Інші дослідження виявили, що пункти гомогенні в різних вибірках (Bech і Rafaelsen, 1986; Chambon, Cialdella, Kiss, Poncet і Milani-Bachman, 1990).

У багатьох працях доведено валідність шкали; так, виявлено значно вищу кореляцію її показників з методиками вимірювання депресії, ніж з методиками вимірювання тривоги (Maier та ін., 1988). Показники за шкалою зменшуються після відповідного лікування (Danish University Antidepressant Group, 1990).

Є нормативні дані (див. Норми тестові). Беч і Рафаельсен (1980) зазначили, що середній бал за шкалою дорівнює 20,5 при σ = 5,7 для 31 стаціонарного хворого з діагнозом «депресія». Для вибірок зі 130 і 48 тяжко депресивних стаціонарних хворих Maier, Phillip, Heuser, Schlegel, Buller і Wetzel (1988) встановили, що середній бал — 15,9 (σ = 7,5) і 19,6 (σ = 9,0).

Існують різні версії шкали, перекладені багатьма європейськими мовами (Bech і Rafaelsen, 1986; Chambon et al., 1990).

На час видання (2007) відомостей про використання в Україні не було.

Див. також: Бека депресії опитувальник, Гамільтона оцінювання депресії шкала, Маніакального стану оцінювання шкала, Центру епідеміологічних досліджень — депресії шкала, Цунга самооцінювання депресії шкала.