Відсіювання (скринінг)

Відсіювання (скринінг) — психодіагностична процедура попереднього, орієнтовного відбору досліджуваних за критерієм належності до тієї чи іншої діагностованої групи.

Для відсіювання можуть обиратися різні критерії, напр. розподіл досліджуваних на групи за діагностичною ознакою нормального інтелектуального розвитку або ж відставання від норми чи ймовірного психічного захворювання, наявності або відсутності тих чи інших особистісних проявів (напр., виявлення осіб з підвищеною конфліктністю, тривожністю тощо).

Місце відсіювання у встановленні діагнозу психологічного можна показати на прикладі розв'язання одного із завдань аналізу індивідуально-психологічних характеристик пізнавальних функцій учнів з метою здійснення індивідуального підходу до навчання. Так, під час оцінювання функцій уваги доцільно провести скринінгове дослідження за допомогою таблиць Шульте (див. Психодіагностика уваги) або коректурної проби у скороченій формі для попереднього поділу обстежуваного контингенту на дві групи: з нормальною і відносно зниженою продуктивністю уваги. Потім група осіб з низькими результатами проходить детальніше спеціальне обстеження з метою виявлення особливостей уваги (зосередження), рівня окремих компонентів і основних причин їх зниження в конкретного контингенту досліджуваних. Отже, відсіювання найчастіше виступає як початковий, попередній етап відбору досліджуваних, які потребують уточнення й конкретизації психологічного діагнозу. Однією з найважливіших цілей відсіювання є підвищення ефективності роботи психодіагностичної служби за рахунок попереднього відбору контингентів досліджуваних. Результативність відсіювання істотно пов'язана з методиками, що застосовуються як скринінгові. Основними вимогами до них є відносна стислість і простота застосування, висока поточна (діагностична) валідність, що забезпечує досить надійну диференціацію досліджуваних за обраним критерієм.

Цінною якістю скринінгових методик є можливість групового обстеження (див. Тести групові). Вимога компактності методики для відсіювання пов'язана з необхідністю високої дискримінативності завдань тесту, однорідності завдань методики. У принципі як відсіювальну можна обрати будь-яку психодіагностичну методику, що задовольняє зазначені вище вимоги, однак потрібні спеціальна перевірка (встановлення поточної валідності щодо критерію відсіювання, емпіричне визначення ймовірності збігу результатів скринінгової методики і поглибленого обстеження), оцінка економічності за часом і трудомісткістю обстеження порівняно з іншими спорідненими методиками, конвергентна і дискримінантна характеристики конструктної валідності щодо тестів, включених до програми основного обстеження.

Як приклад типових методик, що застосовуються переважно для відсіювання, можна навести опитувальники скринінгу неврозу, які використовують з метою попередньої долікарської діагностики, а також ті, що використовуються для епідеміологічних обстежень масового характеру. До них належать опитувальник Гека — Гесс (K. Höck, H. Hess, 1975), або шкала скарг (BFB). Методика містить перелік 63 соматичних і психічних симптомів (порушення зору, мовлення, тремтіння рук, скарги на роботу серця й органів дихання, утрудненість контактів, різні страхи тощо). Відповіді досліджуваних інтерпретуються за кількісними показниками з урахуванням статі й віку. Методику стандартизовано для осіб віком від 16 до 60 років. Тривалість обстеження 5–10 хв. Є три інтерпретаційні градації результатів: «норма», «імовірний невроз», «невроз». Опитувальник для скринінгу неврозів А. Кокошкарової (1976) містить 83 запитання, розподілені за 8 шкалами (брехні, негативних розладів, неврастенії, істерії, іпохондрії, депресії, деперсоналізації, дереалізації). За сумарною оцінкою виокремлюють три категорії досліджуваних: «норма», «нерізко виражені невротичні або неврозоподібні тенденції», «виражені неврози або неврозоподібні стани». За даними автора, збіг клінічного діагнозу з відповідним висновком на підставі результатів опитувальника спостерігається у 88,2% випадків.