Виготського-Сахарова тест

Виготського-Сахарова тест — методика, призначена для дослідження мислення, здатності до формування понять. Запропонована Л. С. Виготським і Л. С. Сахаровим 1927 р. Матеріал методики являє собою набір об'ємних фігур (рис. 20), що відрізняються одна від одної формою, кольором і величиною. На нижній поверхні об'єктів нанесено умовні позначення у вигляді беззмістовних, штучних слів («біг», «цев», «гур», «лаг»). Досліджуваному демонструють одну з фігур, пояснюють, що напис цілком умовний, проте наявним у наборі фігурам з таким самим написом притаманні певні ознаки. Завдання досліджуваного — узагальнити ознаки за групами. Перед початком виконання завдань експериментатор просить скласти передбачуваний план виконання, під час роботи вказує на помилки, фіксує кількість спроб розв'язання. Тест Виготського-Сахарова являє собою різновид методики подвійної стимуляції і є видозміною відомої методики штучних слів, запропонованої на початку століття Н. Ахом для вивчення понятійного мислення. За даними Л. С. Виготського, за допомогою запропонованої ним методики можна констатувати порушення процесів узагальнення не лише за явних розладів мислення, а й у тих випадках, коли поза умовами експерименту важко помітити порушення формального мислення. Попри позірну простоту завдань і процедури обстеження, методика складна і потребує певних навичок у проведенні та правильній інтерпретації результатів. Це пов'язано з необхідністю надання допомоги досліджуваному під час виконання, оцінювання сприйнятливості до допомоги, підказки способу розв'язання. Під час дослідження і якісного аналізу його результатів можуть бути отримані дані про афективно-особистісні особливості досліджуваного, насамперед пов'язані з реакцією на успіх. Стандартизацію тесту Виготського-Сахарова не проводили, відомості про валідність і надійність відсутні. Методика орієнтована на якісний аналіз особливостей мислення.

Певним недоліком тесту Виготського-Сахарова є та обставина, що ця методика через свою складність для досліджуваного застосовується, як правило, для дослідження процесів узагальнення в дорослих. З метою пристосування тесту Виготського-Сахарова до дитячого віку було розроблено спрощену модифікацію методики (А. Ф. Говоркова, 1962). Обстежуваному показують 16 вирізаних з картону фігур (рис. 21), що відрізняються формою (2 види), кольором (червоні та зелені) і величиною (4 варіанти). На звороті фігур написано їхні умовні позначення. Одну з фігур дають обстежуваному і просять відібрати інші фігури з цього розряду. Кожну відібрану фігуру досліджуваний перевертає і переконується в правильності чи помилковості свого вибору. Про результати дослідження судять за кількістю «ходів», що знадобилися для формування штучного поняття.

Під час обстеження дітей за допомогою цієї методики визначають здатність до цілеспрямованих і послідовних дій, уміння вести аналіз одночасно в кількох напрямах, відкидати непідкріплені ознаки, що характеризує перебіг процесів узагальнення та абстрагування. Тест Виготського-Сахарова досить широко використовується у вітчизняних, насамперед клініко-діагностичних, дослідженнях (І. М. Гільяшева, 1974 та ін.). Є відомості про те, що зіставлення результатів, отриманих за допомогою тесту Виготського-Сахарова, з результатами традиційних тестів інтелекту розширює діагностичні можливості останніх, даючи змогу, зокрема, виявити особливі, специфічні для деяких психічно хворих форми невербального мислення. Тест Виготського-Сахарова також послужив основою для розроблення деяких варіантів діагностичного навчального експерименту.