Стандартизація

Стандартизація (англ. standard — типовий, нормальний) — уніфікація, регламентація, приведення до єдиних нормативів процедури та оцінок тесту. Завдяки стандартизації методики досягається зіставність отриманих результатів у різних досліджуваних, з'являється можливість вираження тестових оцінок у відносних до вибірки стандартизації показниках (див. Оцінки шкальні), зіставлення таких оцінок у різних тестових методиках.

У психологічній діагностиці розрізняють дві форми стандартизації. У першому випадку під стандартизацією розуміють оброблення і регламентацію процедури проведення, уніфікацію інструкції, бланків обстеження (див. Бланк обстеження), способів реєстрації результатів, умов проведення обстеження, характеристику контингентів досліджуваних (див. Область застосування тесту, Модератори). Сувора регламентованість процедури обстеження — обов'язкова умова забезпечення надійності тесту і визначення тестових норм для оцінювання результатів обстеження. У другому випадку під стандартизацією розуміють перетворення нормальної (або штучно нормалізованої) шкали оцінок у нову шкалу, засновану вже не на кількісних емпіричних значеннях досліджуваного показника, а на його відносному місці в розподілі результатів у вибірці досліджуваних. Найпоширенішими перетвореннями оцінок первинних у психометриці є центрування і нормування за допомогою середньоквадратичних відхилень. Під центруванням розуміють лінійну трансформацію величин ознаки, за якої середня величина розподілу стає рівною нулю:

Σ(xᵢ − x̄) = 0.

Так, якщо під час обстеження групи досліджуваних за допомогою нового тесту, що розробляється, отримано значення x̄ = 17 «сирих» балів, то цю величину можна вибрати як центр відліку шкали, в обидва боки від якого симетрично (якщо підтверджено нормальність розподілу оцінок, див. Оцінка типу розподілу) розташовуються показники xᵢ < x̄ і xᵢ > x̄.

Процедура нормування полягає в переході до іншого масштабу (одиниць) вимірювання, що здійснюється за формулою:

f(x) = (n · h / σ) · f(zᵢ),

де f(x) — теоретичні частоти в емпіричній вибірці, n — кількість членів вибірки стандартизації, h — ширина інтервалу групування даних в емпіричному розподілі, σ — стандартне відхилення у вибірці, f(zᵢ) — функція нормування значень xᵢ. Як функція нормування зазвичай виступає z-показник (стандартний показник), що виражає відхилення індивідуального результату xᵢ в одиницях, пропорційних стандартному відхиленню одиничного нормального розподілу.

Зручність користування будь-якою нормальною кривою полягає в тому, що її можна поєднати зі стандартною (одиничною) кривою з параметрами Mн = 0 і σн = 1 шляхом віднімання x̄ емпіричного розподілу (при цьому центр нормальної кривої емпіричного розподілу зміщується від M = x̄ до Mн = 0) і ділення на стандартне відхилення цього емпіричного розподілу.

Отже,

zᵢ = (xᵢ − x̄) / σ.

Приклад переведення первинних оцінок за тестом у z-шкалу наведено в табл. 44.

Якщо оцінки за двома тестами x₁ і x₂ розподілені нормально, z — показник нормальної кривої:

(xᵢ₁ − x̄₁) / σ₁ = (xᵢ₂ − x̄₂) / σ₂, тобто z₁ = z₂.

Використовуючи ці рівності, можна перевести будь-який нормальний розподіл в інший нормальний розподіл, зокрема й одиничний. Як видно з табл. 44, оцінки z-шкали можуть набувати як від'ємного (виконання індивідом тесту на рівні, нижчому за середній), так і додатного значення. До недоліків шкали слід віднести надто великий масштаб одиниць вимірювання (σ = 1). Для зручності просту z-шкалу можна трансформувати, вибрати інші значення M' і σ'. Нові z-показники (z'ᵢ) визначатимуться за формулою:

z'ᵢ = σ' · (xᵢ − x̄) / σ + M' = σ' · zᵢ + M'.

Приклад подібної трансформації з вибраними значеннями M = 50; σ = 10 (див. Оцінки шкальні) наводиться в табл. 44.

Таблиця 44. Переведення тестових оцінок у стандартні показники та оцінки шкали T-балів (переведення первинних оцінок у стандартні (z); переведення z-шкали в T-бали (M = 50; σ = 10))

Первинна оцінка xᵢ	xᵢ − x̄*	z = (xᵢ − x̄)/σ**	z	T = 10z + 50
32	−9,07	−2,91	−2,91	20,9
33	−8,07	−2,59	−2,59	24,1
34	−7,07	−2,27	−2,27	27,3
35	−6,07	−1,95	−1,95	30,5
36	−5,07	−1,63	−1,63	33,7
37	−4,07	−1,31	−1,31	36,9
38	−3,07	−0,98	−0,98	40,2
39	−2,07	−0,66	−0,66	43,4
40	−1,07	−0,34	−0,34	46,6
41	−0,07	−0,02	−0,02	49,8
42	0,93	0,30	0,30	53,0
43	1,93	0,62	0,62	56,2
44	2,93	0,94	0,94	59,4
45	3,93	1,26	1,26	62,6
46	4,93	1,58	1,58	65,8
47	5,93	1,90	1,90	69,0
48	6,93	2,22	2,22	72,2

\* Mx = 41,07; \*\* σx = 3,12.

Завдяки можливості таких перетворень шкали, традиційно прийняті в психодіагностиці й побудовані на основі шкали z-показників, стають зіставними, і можливий перехід з однієї шкали в іншу з іншими показниками M і σ.

Джерело: Словник-довідник з психодіагностики Л. Ф. Бурлачука (3-тє видання, 2007; переклад українською — ВПА)

Стандартизація

Сучасна редакція цієї статті

Як цитувати

У підручнику