Контент-аналіз

Контент-аналіз (англ. content analysis) — метод систематизованої фіксації та квантифікації одиниць змісту в досліджуваному матеріалі. Застосовується з 20-х рр. XX ст. для опрацювання матеріалів засобів масової комунікації, аналізу деяких соціально-психологічних явищ у великих соціальних групах. Нині метод широко поширений у соціальній психології та соціології.

У методичному аспекті контент-аналіз застосовується в трьох якостях: як основний метод, спрямований на отримання найважливішої інформації про досліджуване явище; як паралельний метод, що застосовується в комплексі з іншими; як допоміжний метод або процедура опрацювання даних, отриманих при інших дослідженнях. В останній якості контент-аналіз найчастіше використовується в психологічній діагностиці. У психології метод, близький до контент-аналізу, застосовував К. Юнг для аналізу результатів асоціативного тесту (див. Асоціації словесної тест). Використання контент-аналізу в психології та психодіагностиці ґрунтується на його спрямованості на аналіз мовленнєвих повідомлень досліджуваного, що супроводжують практично будь-яке обстеження, особливо при індивідуальній процедурі. Особливою перевагою контент-аналізу є те, що він нерідко дає змогу виявити та об'єктивізувати приховану тенденцію у відповідях та інших видах інформації, що характеризують досліджуваного, відносно точно реєструвати зовні нерозрізнювані показники в об'ємних масивах емпіричних даних. Конкретні напрями застосування контент-аналізу охоплюють: 1) аналіз результатів проективних методик дослідження особистості; 2) вивчення діагностичних інтерв'ю, змісту бесід, іншої мовленнєвої та письмової продукції досліджуваного; 3) аналіз змісту відкритих запитань при масовому анкетуванні; 4) вивчення психологічних особливостей особистості за якісними характеристиками, розгорнутими експертними оцінками; 5) аналіз об'єктивної інформації про особистість; 6) аналіз висловлювань при діагностиці особливостей групової комунікації.

З метою діагностики деяких особистісних особливостей (тривожність, невротизація та ін.) проводять своєрідний контент-аналіз граматичних і стилістичних конструкцій мовлення досліджуваного (напр., кількість «тематичних» висловлювань, дієслів, логічних «гнізд» тощо), що часто знаходить застосування в методиках «Завершення речень».

Проведення контент-аналізу в будь-якому з напрямів потребує виконання низки вимог до організації його етапів і процедур. Найважливішим є визначення категорій аналізу — ключових елементів, що реєструються відповідно до завдань дослідження чи обстеження. Такі категорії (напр., кількість мовленнєвих актів взаємодії, спонукальних висловлювань, частота відображення окремих тем: «хвороба», занепокоєння щодо «кар'єри», «сім'ї» тощо) мають бути вичерпними, охоплювати всі частини фіксованого змісту.

У разі включення контент-аналізу як елемента процедури опрацювання даних тесту критерій має бути чітко формалізований і «стандартизований» з метою однозначності його характеристики особами, які проводять дослідження. Після виокремлення реєстрованих категорій визначають відповідні їм одиниці аналізу — лінгвістичні одиниці мовлення або елементи змісту, експресивні елементи мовленнєвої продукції (слова, судження, теми, інтонації, описувані або спостережувані ситуації). Нарешті, виокремлюють одиниці квантифікації (частота появи аналізованих одиниць у певному обсязі інформації). Ці вихідні дані становлять інструкцію з опрацювання — алгоритм кодування.

Джерелами інформації для контент-аналізу можуть слугувати різні види мовленнєвої продукції, матеріали і документи, що прямо чи опосередковано характеризують досліджувані особливості особистості. Найістотнішими обмеженнями при виборі джерел інформації є частота трапляння необхідних даних і можливість їх квантифікації. При проведенні контент-аналізу первинну інформацію зазвичай оформлюють у вигляді таблиці частот трапляння реєстрованих елементів у джерелі даних (табл. 19).

Таблиця 19. Кодувальна матриця контент-аналізу

(джерела інформації — дані за окремими досліджуваними)

Процедура статистичного опрацювання результатів контент-аналізу багато в чому близька до вивчення асоціації (див. Кореляції коефіцієнти дихотомічні) і ранжування даних. Запропоновано спеціальну процедуру підрахунку за допомогою коефіцієнта Яніса (C). За допомогою цього коефіцієнта може бути встановлене співвідношення позитивних і негативних оцінок щодо певних категорій:

C = (f² − fn) / (rt) — для випадку, коли f > n;

C = (fn − n²) / (rt) — для випадку, коли f < n,

де f — кількість позитивних оцінок; n — кількість негативних оцінок; r — обсяг одиниць інформації, що відображає досліджувану категорію; t — загальний обсяг одиниць аналізованого джерела інформації.

При контент-аналізі змісту інформації становить інтерес метод Ч. Осгуда, спрямований на виявлення випадкових і невипадкових елементів змісту. Цей вид аналізу дуже простий і містить підрахунок кількості елементів кожного типу і кількості їх спільних спостережень. На підставі цих вихідних даних обчислюється математично очікувана ймовірність спільної появи: P(AB) = P(A) · P(B). Якщо виявлена кількість спільних появ одиниць (fAB або fABC ...) істотно більша, ніж очікувана, то можна припустити, що сполучення, які виникли, не випадкові. Встановлену таким чином гіпотезу можна перевірити за допомогою інших статистичних та емпіричних методів.

Статистичні методи контент-аналізу застосовні для відносно великих масивів даних і мають значення переважно при проведенні серії психодіагностичних досліджень. В індивідуальних обстеженнях застосовуються простіші процедури реєстрації контент-аналізу.