«Часу розподілу» методика

«Часу розподілу» методика — методика дослідження мотиваційної сфери особистості, її прагнень та інтересів. Опублікована С. Я. Рубінштейн 1979 р.

Обстежуваному пропонують пронумерований перелік різних справ і просять приблизно вказати, скільки годин він витрачає на ці справи протягом 20 днів (480 год). Так, якщо досліджуваний спить близько 8 год на добу, то в графі «сон» він позначає 160 год. Після того як це завдання виконано, обстежуваному надається можливість «розпоряджатися часом на власний розсуд», тобто він має позначити, скільки часу витратить на ті самі справи в тому разі, якщо вільно ним розпоряджатиметься. Перелік занять складається з таких 17 пунктів: - 1. Сон. - 2. Тривалість робочого дня. - 3. Транспорт. - 4. Їжа (крім її приготування). - 5. Турбота про зовнішність. - 6. Покупки і пошуки потрібних предметів у магазинах. - 7. Самообслуговування (приготування їжі, прибирання тощо). - 8. Турбота про дітей та інших родичів. - 9. Спілкування з близькими і друзями. - 10. Навчання. - 11. Читання художньої літератури, газет тощо. - 12. Відвідування театрів, кіно, виставок тощо. - 13. Слухання радіо- і перегляд телепередач. - 14. Прогулянки. - 15. Заняття фізкультурою або спортом. - 16. Ігри. - 17. Повний відпочинок (відсутність будь-якої діяльності).

Опрацювання отриманих результатів зводиться до зіставлення фактичного і бажаного розподілу часу, що найзручніше зобразити графічно.

Теоретичною основою методики «Розподілу часу» є положення Л. Сева (1972) про те, що ставлення людини до використання свого часу є найважливішим показником її життєвих установок, прагнень, усвідомлюваних і неусвідомлюваних.

Дані про використання методики «Розподілу часу» мають попередній характер. Валідність і надійність методики не вивчалися, стандартизація не проводилася. Автор зазначає, що обстеження психічно хворих не виявило діагностичного значення методики.

Проте слід визнати перспективність подальшого розроблення методики «Розподілу часу» як психодіагностичного інструмента.