«Чотири картини» тест

«Чотири картини» тест (Four Pictures Test, FPT) — проективна методика дослідження особистості (див. Проективні методики). Опублікована Д. ван Леннепом 1948 р. Стимульний матеріал тесту «Чотири картини» складається з чотирьох стандартних малоформатних кольорових картин, виконаних нечіткими штрихами. На картинах зображено «екзистенційні» ситуації, що є варіаціями на дві основні теми: самотність і міжлюдське (міжособистісне) спілкування. Усі картини пред'являють одночасно в певному порядку розташування. Обстежуваному пропонують скомбінувати їх так, як він вважає за потрібне, і скласти історію, у сюжеті якої мають знайти відображення всі зображені ситуації. Іноді просять розповісти кілька історій. Критерії інтерпретації даних загалом такі самі, як у тесті тематичної апперцепції. Крім того, велике значення надають порядку вибору картин.

На думку автора, отриманий за допомогою тесту «Чотири картини» матеріал відображає установки обстежуваного, насамперед його ставлення до життя. Можна зробити висновки про стосунки індивіда з оточенням, його здібності, самооцінку, соціальне середовище, у якому він перебуває. Подібно до тесту тематичної апперцепції, проводять не лише аналіз змісту історій, а й формальний аналіз — з метою вивчення валідності тесту. Виокремлено формальні критерії, що дають змогу успішно прогнозувати на основі тесту «Чотири картини» досягнення в професійній діяльності. Інші дані про валідність і надійність відсутні. Широкого поширення в психодіагностичних дослідженнях тест «Чотири картини» не набув. Видається перспективним і доцільним подальше вдосконалення тесту.

На час видання (2007) відомостей про використання в Україні не було.