Тести інтелекту емоційного

Тести інтелекту емоційного — група психодіагностичних методик, які, на відміну від тестів інтелекту, спрямовані на оцінювання здатностей до розпізнавання емоцій, їх розуміння і керування ними (стосовно себе та інших людей).

Поняття «емоційний інтелект» запровадив у психологію Г. Гарднер 1983 р. Цей учений припустив, що існує не один вид інтелекту, який впливає на успішність життєдіяльності людини, а кілька. Серед цих видів інтелекту було названо й емоційний. Книга Д. Гоулмана «Емоційний інтелект», що вийшла друком 1995 р., значною мірою сприяла вкоріненню цього поняття не лише в психології, а й у буденній свідомості. Експериментального розвитку цей новий психологічний конструкт набув передусім у працях Дж. Майєра і П. Селовея, які схильні розглядати емоційний інтелект як частину інтелекту соціального. Останніми роками з'явилися моделі емоційно-соціального інтелекту (Р. Бар-Он, 2005 та ін.).

Існують дві основні моделі, на яких ґрунтується вимірювання емоційного інтелекту: так звані «змішані» і моделі здібностей. Перші охоплюють як когнітивні, так і особистісні характеристики і передбачають можливість вимірювання цього виду інтелекту на основі опитувальників. Інші моделі виходять із розуміння емоційного інтелекту як певного набору здібностей, що вимірюються за допомогою тестів, завдання яких можуть бути розв'язані обстежуваним як правильно, так і помилково.

Змішані моделі досить різноманітні та відрізняються тими особистісними змінними, які до них включаються. З погляду таких моделей емоційний інтелект трактується одночасно як когнітивне та особистісне утворення. Опитувальники, призначені для оцінювання емоційного інтелекту, досить різноманітні. Вони вимірюють як пристосованість індивідуума і загальний настрій, так і соціальні навички поряд із керуванням емоціями. В основі більшості методик немає єдиного організувального принципу, радше вони відображають суб'єктивні вподобання розробників. Психометричні характеристики опитувальників для оцінювання емоційного інтелекту часом викликають суперечки. Автори нерідко посилаються на неопубліковані дані, однак загалом для більшості опитувальників встановлено задовільну надійність по внутрішній узгодженості і валідність критеріальну. У багатьох дослідженнях показано, що ці опитувальники не корелюють із результатами за тестами інтелекту, і водночас виявлено виразні зв'язки їхніх результатів з опитувальниками особистісними. Найпомітніші зв'язки спостерігаються з факторами «Великої п'ятірки» (див. НЕО особистісний опитувальник), а це змушує зробити припущення про те, що вимірюється не емоційний інтелект, а певна комбінація особистісних особливостей.

Тести інтелекту емоційного, засновані на розв'язанні задач, більшою мірою, ніж опитувальники, дають змогу вимірювати конструкт, відмінний від здібностей і особистісних чинників (див. Майєра-Селовея-Карузо емоційного інтелекту тест). Однак і в разі використання цих тестів виникають деякі проблеми. Так, деякі автори (Zeidner, Matthews, Roberts, 2001) вважають, що ці тести найімовірніше оцінюють конформність обстежуваних щодо соціальних норм. Також незрозуміло, як конструкт, названий «емоційний інтелект», співвідноситься з іншими здібностями, давно відомими в психології. Проте тести інтелекту емоційного широко використовуються на практиці, передусім у консультуванні та освіті. Підтвердженням цього є створений 1996 р. у США «Консорціум з вивчення емоційного інтелекту в організаціях» (університет Нью-Джерсі). У межах цього консорціуму розроблено оригінальні тести емоційного інтелекту.

Хоча дотепер тести інтелекту емоційного широкого поширення в пострадянських країнах не набули, триває продуктивна робота з уточнення основних положень теорії емоційного інтелекту. На основі експериментальних даних указується на те, що почуття психологічного благополуччя є інтегрованим відображенням внутрішніх детермінант емоційного інтелекту, також встановлено ієрархічну структуру рівнів його сформованості (Е. Л. Носенко, 2003, та ін.). Порівняно недавно запропоновано опитувальник, що складається з двох шкал (міжособистісного і внутрішньоособистісного емоційного інтелекту) і спрямований на здібності, пов'язані з розумінням емоцій і керуванням ними (Д. В. Люсин, 2004). Російське інтернет-видання лабораторії «Гуманітарні технології» повідомляло про розроблення тесту під назвою «Емоційний інтелект-1» (Є. Орел, 2004), а пізніше з'явився «Емоційний інтелект-2» (В. Одинцова, 2006). Психометричний аналіз цієї методики дає змогу зробити висновок про її валідність і надійність (повідомляються лише кількісні дані про вибірку, що складалася з добровольців, які заповнювали інтернет-версію тесту).

Див. також: Тести інтелекту соціального.