Терстоуна шкали

Терстоуна шкали — різновид опитувальників установок (атитюдів). Названі за ім'ям автора — Л. Терстоуна, який запропонував їх разом з Е. Чейвом 1929 р. Основний метод конструювання Терстоуна шкал полягає в послідовному виконанні чотирьох етапів.

1. Вибір установки, що підлягає вимірюванню. 2. Відбір значної кількості тверджень (висловлювань), які стосуються цього атитюду. 3. Експертна оцінка тверджень, зазвичай за 11-бальною шкалою, від «дуже прихильний» до «дуже неприхильний» до об'єкта установки. Напр., Л. Терстоун і Е. Чейв запропонували 130 відібраних ними тверджень (ставлення до релігії) 300 експертам для розподілу за рубриками, позначеними літерами латинського алфавіту від A до K. До рубрики A мали бути віднесені твердження, в яких давалася найвища позитивна оцінка об'єкта установки, до рубрики F — нейтральні, а до K — із вкрай негативною оцінкою. До решти рубрик вводилися твердження відповідно до ступеня вираженого в них доброзичливого або негативного ставлення. 4. Вибір тих тверджень, щодо яких думки експертів не розійшлися. Встановлення шкали з рівнорозподіленими одиницями вимірювання.

Показником вираженості установки в досліджуваного є медіанна шкальна ціна висловлювання, виражена в 11-бальній оцінці. При цьому враховуються твердження, з якими досліджуваний згоден. Медіанна оцінка розраховується на підставі усереднених показників експертної групи.

Разом із Лайкерта шкалами Терстоуна шкали є поширеним методом психологічної діагностики установок. Дослідження за допомогою Терстоуна шкал компактні, на їх основі можлива розробка опитувальників, орієнтованих на дослідження широкого кола атитюдів. Недоліком Терстоуна шкал є складність формування вибірки, яка має точно відображати ту вибіркову сукупність, для якої призначається інструмент вимірювання. Крім того, для створення надійної Терстоуна шкали необхідно близько 100 експертів. Нарешті, не можна виключати впливу власних установок експертів на класифікацію тверджень.