Розенцвейга малюнкової фрустрації методика

Розенцвейга малюнкової фрустрації методика (Rosenzweig Picture-Frustration Study, PF Study) — проективна методика дослідження особистості. Запропонована С. Розенцвейгом 1945 р. на основі розробленої ним теорії фрустрації (лат. frustratio — обман, марне очікування, розлад).

Стимульний матеріал Розенцвейга малюнкової фрустрації методики складається з 24 малюнків, на яких зображено осіб, що перебувають у фрустраційній ситуації минущого типу. Персонаж, зображений ліворуч, вимовляє слова, якими описується фрустрація власна або іншого індивіда. Над персонажем, зображеним праворуч, є порожній квадрат, у який обстежуваний має вписати першу відповідь, що спала на думку.

Риси обличчя і міміка персонажів на малюнках відсутні (рис. 66). Зображені на малюнках ситуації досить буденні й можуть бути поділені на дві групи: 1) ситуації-перешкоди, або, за термінологією С. Розенцвейга, «егоблокінгові». Тут якась перешкода або дійова особа бентежить, збиває з пантелику, фруструє будь-яким прямим способом персонаж, що перебуває на малюнку праворуч; 2) ситуації звинувачення, або «суперегоблокінгові». У цих ситуаціях персонажа, намальованого праворуч, звинувачують у чомусь або притягають до відповідальності. Оцінювання отриманих відповідей відповідно до теорії С. Розенцвейга здійснюється за спрямованістю реакції (агресії) та її типом.

За спрямованістю реакції поділяються на:

а) екстрапунітивні (extrapunitive) — реакції спрямовані на живе або неживе оточення, засуджується зовнішня причина фрустрації і підкреслюється її ступінь, іноді розв'язання ситуації вимагають від іншої особи;

б) інтропунітивні (intropunitive) — реакції спрямовані на самого себе з прийняттям провини або ж відповідальності за виправлення ситуації, що виникла, фрустрівна ситуація не підлягає засудженню;

в) імпунітивні (impunitive) — фрустрівна ситуація розглядається як щось незначне або неминуче, переборне з часом; звинувачення оточення чи самого себе відсутнє.

Для позначення екстрапунітивної, інтропунітивної та імпунітивної спрямованості загалом, без урахування типу реакції, використовуються літери E, I, M відповідно.

Крім того, існує поділ за типом реакції, а саме:

а) перешкодо-домінантні (E', I', M') — перешкоди, що викликають фрустрацію, всіляко акцентуються незалежно від того, розцінюються вони як сприятливі, несприятливі чи незначні;

б) самозахисні (E, I, M) — активність у формі осуду когось, заперечення або визнання власної провини, ухилення від докору; спрямована на захист свого «я»;

в) потребово-наполегливі (e, i, m) — постійна потреба знайти конструктивне розв'язання конфліктної ситуації у формі або вимоги допомоги від інших осіб, або прийняття на себе обов'язку розв'язати ситуацію, або впевненості в тому, що час і хід подій приведуть до її розв'язання.

Крім кількісного і якісного оцінювання спрямованості та типу реакції у фрустрівних ситуаціях, на основі стандартних відповідей (відповідь, яку дали не менше ніж 40% обстежуваних) розраховується «показник групової конформності», що дає змогу судити про ступінь соціальної адаптації індивіда. Додаткову інформацію про поведінку в ситуаціях фрустрації дають індекси Раухфляйша (1971), що дають змогу оцінити специфіку фрустраційних реакцій за співвідношенням величин окремих факторів. До них належать:

• індекс «спрямованості агресії» — E/I;
• індекс «трансформації агресії» — E/e;
• індекс «розв'язання проблем» — i/e.

Відповідно до теорії С. Розенцвейга фрустрація виникає в тих випадках, коли організм зустрічає більш чи менш істотні перешкоди на шляху до задоволення якоїсь життєвої потреби. Захист організму у фрустрівних ситуаціях здійснюється на трьох рівнях: клітинному (дія фагоцитів, антитіл тощо), автономному — захист організму загалом від фізичних «агресій» (відповідає в психологічному плані станам страху, страждання, а у фізіологічному — змінам, що відбуваються в організмі під час стресу), кортикальному, психологічному рівні, на якому й здійснюється виокремлення відповідних типів і спрямованості реакцій особистості. Хоча теорії С. Розенцвейга притаманне розширене трактування фрустрації, що вбирає в себе поняття стресу, Розенцвейга малюнкової фрустрації методика призначена насамперед для діагностики особливостей поведінки в ситуаціях, пов'язаних з появою труднощів, перешкод, що заважають досягненню мети. Розенцвейга малюнкової фрустрації методика, будучи досить структурованою, спрямованою на певну ділянку поведінки і маючи відносно об'єктивну процедуру оцінювання, доступніша для статистичного аналізу, ніж більшість проективних методик. За наявними в зарубіжній літературі даними коефіцієнт надійності ретестової становить 0,60–0,80. Досить висока валідність, напр. за параметром екстрапунітивності, виявленим незалежно за Розенцвейга малюнкової фрустрації методикою і тематичної апперцепції тестом, — вона становить 0,747. Розроблено варіант Розенцвейга малюнкової фрустрації методики для обстеження дітей віком від 4 до 14 років (С. Розенцвейг зі співавт., 1948).

Можливе групове обстеження. Є модифікації Розенцвейга малюнкової фрустрації методики, призначені для вивчення ставлення до національних меншин, проблем збереження миру та ін. У СРСР Розенцвейга малюнкової фрустрації методика використовувалася для диференційної діагностики неврозів, під час прогнозування суспільно небезпечних дій психічно хворих (Н. В. Тарабрина, 1973). Є нормативні дані (див. Норми тестові), отримані на вибірці студентів вишів (К. Д. Шафранська, 1976).

Нині в пострадянських країнах тест є досить популярним інструментом вивчення особистості.