Психодрама

Психодрама (грец. psyche — душа і drama — дія, вистава) — проєктивна методика дослідження особистості. Запропонована Дж. Морено 1946 р. на основі його попередніх розробок у галузі соціометрії та соціодрами. Психодрама здійснюється у вигляді імпровізованої театральної вистави, в якій обстежуваний грає роль самого себе або уявної особи.

Вважається, що в спеціально створених драматичних ситуаціях, співзвучних переживанням обстежуваного, виявляються (проєктуються) його особистісні особливості, а шляхом афективного відреагування (ігровий катарсис) досягається терапевтичний ефект. Стандартної процедури обстеження немає, проте автором розроблено загальну схему, в якій т. зв. «допоміжні Я» (спеціально підготовлені актори) створюють в ігровій формі необхідні стимульні умови. Для інтерпретації (винятково якісної) конфліктів і переживань, що виявляються в ігровій діяльності, широко залучаються положення психоаналізу. Дані про валідність і надійність психодрами як проєктивної методики відсутні. Психодрама не набула широкого поширення в психодіагностичній практиці насамперед через значну складність здійснення. У нашій країні психодраму як дослідницьку методику не застосовували, але її певні елементи широко використовуються в груповій психотерапії (див. Ляльок тест).