Дискримінації форм тест

Дискримінації форм тест — тест спеціальних здібностей. Призначений для оцінювання дискримінативної перцепції геометричних образів, якостей уваги. Належить до невербальних тестів. Розроблений Й. Шванцарою в 1956 р. Значною мірою продовжує лінію ранніх функціональних проб (див. Коректурна проба).

Матеріал тесту складається з 1250 геометричних фігур, розміщених на аркуші білого паперу формату A4 по 50 у рядку. Типів фігур 5, однак розміщено їх по-різному (розвернуто вбік, угору або вниз) у випадковому порядку (рис. 31). Завдання досліджуваного — відшукувати і закреслювати вказану експериментатором фігуру. Перед початком обстеження проводиться тренування. За вказівкою експериментатора досліджуваний позначає місце на бланку, що відповідає обсягові виконаної за минулий час роботи.

Автор рекомендує тест дискримінації форм для обстеження осіб віком 9–18 років. При оцінюванні фіксується: час виконання всього завдання; кількість пропущених знаків; кількість неправильних закреслень; кількість виправлень. Отримані дані (окремо за швидкістю і точністю розв'язання) переводяться у шкалу стенів (див. Оцінки шкальні). Поряд з віковою диференціацією введено окремі норми для хлопчиків і дівчаток.

Надійність тесту дискримінації форм установлювалася методом ретесту на трьох різних за віком і статтю вибірках. Через виражений вплив ефекту навчання при повторному обстеженні коефіцієнти надійності виявилися малозадовільними (0,402–0,693).

Коефіцієнти кореляції між параметрами тесту (швидкістю і точністю) та успішністю в школі не досягають рівня статистичної значущості. При зіставленні тесту дискримінації форм зі шкалою розумового розвитку Стенфорд — Біне виявилося, що параметр швидкості не має зв'язку з інтелектуальними показниками; виявляється зв'язок на рівні r = 0,40–0,43 з критерієм точності виконання тесту. Методика допускає як групове, так і індивідуальне обстеження. Тест дискримінації форм рекомендують у дослідженнях професійної придатності, для оцінювання переносимості монотонної діяльності, у психофармакологічних дослідженнях, консультативній і клінічній практиці, при порушеннях уваги та ін. (В. Черни, Т. Коларик, 1988).

На час видання (2007) відомостей про використання в Україні не було.