Діагностичний обсяг індивідуальності (ДОІ)

Діагностичний обсяг індивідуальності (ДОІ) — сума стандартних показників за всіма шкалами багатовимірної методики (тесту).

Поняття введене Л. Бурлачуком і С. Станіславським у 2003 р. Діагностичний обсяг індивідуальності індивіда вказує на ступінь вираженості відхилення характеристик, що діагностуються всіма шкалами тесту, від норми. У конкретних випадках це виявляється у відхиленні показників досліджуваного від середнього бала або середнього стандартного показника тесту як у бік підвищення, так і зниження. Напр., у СМІЛ (модифікація Міннесотського багатоаспектного особистісного опитувальника) таким є 50 Т-балів. Нульовий діагностичний обсяг індивідуальності обстежуваного за тим самим СМІЛ буде зафіксовано в разі отримання ним за всіма шкалами методики показника 50 Т-балів. Пояснимо на прикладах зміст, який вкладається в поняття «діагностичний обсяг індивідуальності». Формально профіль особистості можна описати, використовуючи дві характеристики:

1) ступінь згладженості профілю; 2) відхилення шкал від лінії нульового ДОІ.

Співвідношення цих характеристик утворює 3 основні типи профілю (див. рис. 27–30). На осі ординат відображаються стандартні показники тесту. На осі абсцис подано 5 шкал особистісного тесту.

Профіль, зображений на рис. 27, зазвичай приписують особистості гармонійній, гнучкій, здатній швидко перемикатися в ситуаціях стресу і діяти різноманітно, не переходячи, однак, меж норми (див., напр., Л. Н. Собчик, 2000). До цього можна додати і складність прогнозування поведінки індивіда з таким типом профілю. Діагностичний обсяг малий. За середньої вираженості показників за шкалами, коли лише мала частина з них характеризується високими оцінками, профілі доступніші для інтерпретації (рис. 28). Індивід у цьому разі має тенденцію діяти певним чином. Причому що вищий показник шкали, то характерніші ці прояви. Очевидно, що діагностичний обсяг цього виду профілю більший, ніж у першому випадку. Третій варіант профілю подано на рис. 29 і 30 (різні варіації). На перший погляд, такий профіль може означати гнучкість, варіативність поведінки індивіда, але у вираженому, дещо гротескному вигляді.

Однак багато дослідників ухиляються від інтерпретації такого типу профілю, посилаючись на її складність. Можна зазначити, що спільним для двох останніх профілів є їхня «перевантаженість», однаково високий ступінь відхилення від лінії нульового значення діагностичного обсягу індивідуальності, а отже, великий його обсяг. Водночас видно, що доступність профілю для інтерпретації не перебуває в прямій залежності від величини діагностичного обсягу.

Для виявлення зв'язку діагностичного обсягу індивідуальності з психологічними особливостями індивіда було проведено емпіричне дослідження, в якому взяли участь 65 практично здорових досліджуваних (30 чоловіків, 35 жінок) віком 16–20 років (середній вік — 17,8 при s = 1,40). Як тест, за результатами якого визначався діагностичний обсяг індивідуальності, використовувався СМІЛ (Л. Н. Собчик, 2000). Результати його застосування подано в табл. 13.

Таблиця 13. Т-бали і показники ДОІ за десятьма основними шкалами СМІЛ

Виявлення змістовних психологічних характеристик особистості проводилося за допомогою тематичної апперцепції тесту, методики колірного вибору (за Л. Н. Собчик) і двох додаткових шкал СМІЛ. З огляду на невеликий обсяг вибірки кореляційний аналіз проводився за допомогою непараметричного критерію — τ Кендалла. Статистично значущі зв'язки подано в табл. 14 (дані за колірним вибором опущено, оскільки вони не корелювали з діагностичним обсягом індивідуальності).

Таблиця 14. Кореляції ДОІ з показниками ТАТ і додаткових шкал СМІЛ

Цілісна оцінка кореляцій дає змогу судити про певні тенденції поведінки і стану обстежуваного, який має великий діагностичний обсяг індивідуальності. Відсутність фізичної соціальної агресії при відтворенні досвіду відкидання та утискання індивіда соціумом свідчить про пасивне переживання ним себе як протиставленого соціуму (при цьому саме соціум є ініціатором цього переживання). Заглибленість у суб'єктивний світ, уникання будь-якого розв'язання проблем, що поєднуються зі слабкою пристосовуваністю та емоційною нестійкістю, говорять про психічне виснаження індивіда. «Перевантаженість» особистості, що визначається показниками особистісного тесту, є своєрідним екраном, який указує на уникання контактів з навколишнім світом за одночасної емоційної нестабільності та психічної ослабленості. Аналіз діагностичного обсягу показує, по суті, близькість обстежуваного до стану, який зазвичай характеризують як розлад особистості. Введення поняття «діагностичний обсяг індивідуальності» в концептуальний апарат сучасної психодіагностики, попри необхідність його подальшого розроблення, має як теоретичне, так і практичне значення.