Безнадійності шкала

Безнадійності шкала (Hopelessness Scale) — опитувальник особистісний. Призначена для оцінювання оптимістичності—песимістичності життєвої орієнтації особистості, розроблена Беком, Вейсманом, Лестером і Трекслером (Beck, Weissman, Lester & Trexler) 1974 р.

Складається з 20 запитань, подібних до «песимістичної частини» Життєвої орієнтації тесту. Основні відмінності полягають у тому, що передбачено лише альтернативні відповіді «правда — неправда» (див. Запитань форма). Також на додаток до запитань, що стосуються песимізму, включено ті, які визначають емоційні переживання і стани, що виникають тоді, коли людина готова відмовитися від своєї мети (імовірно, вони утворюють окремі фактори, але їх зазвичай не виділяють під час використання цієї шкали). Можна припустити, що ці фактори — важливі складові, які спричиняють виникнення песимістичного настрою, однак їх необхідно чітко відрізняти від самого песимізму.

Шкалу використовували в різноманітних дослідженнях, зокрема у вивченні можливості передбачення самогубства (Beck, Steer, Kovacs, Garrison, 1985).

Шеєр і Карвер (Scheier, Carver, 1985) встановили, що шкала корелює з Життєвої орієнтації тестом (0,47). Ці дані підтверджуються і пізнішими дослідженнями, що дає змогу говорити про валідність методики. На час видання (2007) відомостей про застосування в Україні не було.

Див. також: Життєвої орієнтації тест, Узагальненого очікування успіху шкала, Оптимізму—песимізму шкала.