Бажаної тварини тест

Бажаної тварини тест (The Animal Preference Test, APT) — проективна методика дослідження особистості дітей і підлітків. Уперше описаний як «тест вираження бажання» іспанським психіатром Хосе Пігемом у 1945 р., найповніший опис видано в 1949 р. Складається з двох запитань: «Ким би ти хотів бути, якби не міг бути людиною?» і «Ким би ти найбільше не хотів бути?». Потрібно було дати по 3 відповіді на кожне запитання. Потім дитину запитували про причину вибору. Пігем виходив з того, що люди в нашому сприйнятті часто можуть мати певну подібність до якихось тварин. Ще Аристотель у «Фізіогноміці» наділяв тварин особливими якостями, що сприяло інверсії — опису людей шляхом порівняння їх із тваринами за рисами характеру, особливостями зовнішності або поведінки.

Багато авторів указують на легкість, з якою діти використовують тварин як об'єкт проекції (див. Дитячої аперцепції тест).

Д. Ван Кревелен, спираючись на попередні варіанти тесту бажаної тварини, модифікував його і запропонував власну версію в 1953 р. (остаточну — в 1956 р.). Використовується ігрова форма запитань, що стимулює уяву дитини.

Наприклад: «Уяви собі, що в цю кімнату входить фея, яка хоче перетворити тебе на якусь тварину. Вона дає тобі право самому визначити, на яку саме. Скажи, що б ти обрав? Ким би ти хотів бути?»

При інтерпретації важливо розрізняти об'єктивну і суб'єктивну символізацію, загальноприйняті та індивідуальні символи. Сучасні дослідження з використанням тесту бажаної тварини, характеризуються стандартизацією процедури обстеження, вивченням валідності конструктної і виділенням діагностичних показників. Так, у дослідженні Е. Рохае і С. Хубера (1991) кожній дитині ставлять два запитання: 1) «Якби ти більше не міг бути людиною, якою твариною ти хотів би бути?» і 2) «Якби тобі довелося бути твариною, якою твариною ти ніколи не хотів би бути?». Необхідно дати по 3 варіанти відповіді на кожне запитання. Після цього дитину запитують, чому вона обрала саме цих тварин. Причини вибору тварин належать до однієї з 4 категорій, виявлених у спеціальному дослідженні:

1. Агресивний вибір (якщо тварину обрано тому, що вона нападає, б'є, кусає, б'ється, є лютою, войовничою, недружелюбною).

2. Автономний вибір (якщо тварину обрано тому, що вона вільна, незалежна, велика, фізично сильна, м'язиста або, як здається дитині, має рішучість чи впевненість у собі).

3. «Вибір допомоги» (якщо тварину обрано тому, що вона може дати притулок, захист, любов, добробут, їжу, підтримку).

4. Естетичний вибір (якщо тварину обирають через її красу, витонченість, граціозність, естетичне задоволення, яке вона приносить).

Показано, що негативний вибір є кращим індикатором психологічних особливостей дітей порівняно з позитивним, оскільки дає змогу виявляти індивідуальніші, інтимніші параметри, тоді як позитивний вибір виявляє стереотипні, загальноприйняті патерни поведінки. Виявилося, що діти, які відкидали тварин з естетичних причин, через їхній зовнішній вигляд або харчові звички, були агресивнішими і більш схильними до депресії, ніж ті, хто відкидав тварин через їхню агресивність або автономність (на думку автора — внаслідок дезадаптивності захисного механізму, яким є відкидання емоційної підтримки, що відображається в негативних виборах дітей). Проводилося дослідження валідності конструктної тесту бажаної тварини. Дані, отримані за його допомогою, зіставлялися з результатами дослідження за шкалою дитячої поведінки Т. Ахенбаха (Child Behavior Checklist, CBCL) 40 дітей 6–12 років, які перебували на лікуванні в психіатричній клініці. Результати свідчать про досить високу валідність тесту бажаної тварини. На час видання (2007) відомостей про використання в Україні не було.