Раша шкали

Раша шкали — різновид психодіагностичних методик, у яких реалізовано принцип конструювання шкали та комплектування набору завдань з урахуванням залежностей «завдання—відповідь». При побудові шкал Раша використовується аналітико-статистичний апарат, сформульований у межах моделі Раша. Якщо завдання в тесті розрізненні в термінах трудності (див. Трудність завдань тесту, «Завдання—відповідь» залежність), то шкали Раша стають ідентичними шкалам Гутмена. Основним змістом шкал Раша є побудова послідовності завдань у тесті за зростанням трудності. Показники трудності при цьому визначаються незалежно від випадкових особливостей комплектування емпіричної вибірки досліджуваних. Трудність встановлюється диференційовано залежно від вираженості досліджуваної якості та здатності до розв'язання задач у досліджуваних. Метод шкалювання за Рашем дає змогу розробляти однорідні, високодискримінативні тести (див. Внутрішня узгодженість, Надійність по внутрішній узгодженості, Дискримінативність завдань тесту), ефективно комплектувати еквівалентні набори завдань (див. Паралельна форма тесту).

У практичній психодіагностиці шкали Раша поки що не знаходять широкого поширення. Це пов'язано з тим, що теоретичні основи та аналітичний апарат, які спираються на модель Раша, перебувають ще на стадії розроблення. Складність практичної реалізації пов'язана і з деякими теоретичними припущеннями та вимогами моделі, практичне виконання яких утруднене (нехтування вгадуванням розв'язань, вимога належності вибіркової сукупності завдань тесту лише до однієї генеральної сукупності завдань тесту, вимога ідентичної дискримінативності кожного із завдань). Конструювання шкал Раша технічно неможливе без застосування спеціальних комп'ютерних засобів. Суттєвим недоліком шкал Раша є необхідність використання численних вибірок для градуювання завдань. Шкалювання за Рашем може породити безглузді шкали. Так, шкалювання опитувальника EPQ (див. Айзенка особистісні опитувальники) призвело до певної суміші особистісних шкал N, E, P і L (П. Клайн, 1988).

Незважаючи на сказане вище, побудова шкал Раша доцільна в тих випадках, коли тестування пов'язане з добре описуваною вибірковою сукупністю завдань, а також у тих випадках, коли бажане розроблення коротких форм тестів і еквівалентних наборів завдань для повторного тестування та визначення надійності. Особливо перспективною видається реалізація принципу побудови шкал Раша при конструюванні індивідуально орієнтованих тестів.