Диференційно-діагностична методика

Диференційно-діагностична методика (The Differential Diagnostic Technique, DDT) — проективна методика дослідження особистості. Розглядається як візуально-моторний проективний тест. Запропонована О. Вейнінгером у 1986 р. Завдання досліджуваного — послідовне копіювання 14 фігур, які йому пред'являють на стимульних картках. Візуальний запис того, як досліджуваний копіює стимульні фігури, і оцінювання його малюнків безвідносно до того, як він реально поводився під час тестування, репрезентує, на думку автора, тип організації «его» і рівні його функціонування. Інтерпретація ґрунтується на виявленні способу, у який досліджуваний контролює свої дії щодо стимульних карток.

Автор наводить дані про досить високу надійність і валідність диференційно-діагностичної методики. Існують варіанти для дорослих і дітей. Повідомляється, що результати останніх досліджень (1989) дають змогу дійти висновку про розкриття за допомогою цієї методики зв'язку між силою «его» і деякими особистісними характеристиками, що важливо для лікування неспокійних підлітків, розвитку зрілої відповідальності та гармонізації особистості дитини, для розвитку в дітей емпатійної поведінки. На час видання (2007) відомостей про використання в Україні не було.